Тим, хто бачить екзистенційний ризик для Європи у поразці України, варто чіткіше про це говорити — історик

22 жовтня 2026 р. 12:30

22 жовтня 2026 р. 12:30

Сьогодні не для всіх у Європі є очевидним, що безпека України — це передумова для подолання інших масштабних загроз. І хоча експерти з безпеки та політики зазвичай розглядають негативний сценарій майбутнього з гібридними атаками РФ, дезінформацією, чварами всередині Євросоюзу, напливом біженців і, можливо, з нападом на країни Балтії. Та досі не всі європейці досі вірять у це лише тому, що так кажуть їхні уряди, і навряд чи всі сприймають це як екзистенційну загрозу. Чому в цій ситуації у виграші більше противники підтримки України і, що робити лідерам «коаліції охочих», озповів устатті « Якщо Росія переможе: майбутнє Європи, про яке її лідери говорять надто мало » німецький історик і політолог Томас Вайє .

«Ті, хто ухвалює рішення в Європі, рідко говорять про найгірші сценарії. Можливо, вони не хочуть провокувати Росію, видатися алармістами чи посіяти паніку. А можливо, вони й самі не вірять, що майбутнє може виявитися ще загрозливішим. Один із піонерів у сфері штучного інтелекту Мустафа Сулейман пише, що в «пастку уникнення песимізму» потрапляють саме ті, хто давно стоїть біля керма. Вони вміють давати раду змінам, але не здатні визнати можливість докорінної дестабілізації звичного світу, бо це може паралізувати», — зауважує Вайє.

Однак, за словами автора, сценарії з новими «уколами» з боку РФ, дронами над аеропортом Лейпцига чи «гегемоністськими амбіціями» не викликають у кожного громадянина Німеччини та Європи загалом занепокоєння, і тим паче не змушують реагувати за схемою «бий або тікай». Вайє згадав слова іншого історика — Ніла Фергюсона, який зауважував, що людям у фізичній безпеці важко усвідомити, що вони можуть опинитися у реальній небезпеці.

«Тим, хто бачить екзистенційний ризик для Німеччини та Європи в тому, що Україна не вистоїть проти Росії, варто чіткіше про це говорити й знаходити переконливі аргументи. І навпаки: який позитивний сценарій майбутнього ми вважаємо достатньо ймовірним, якщо продовжимо чи навіть посилимо підтримку України? Як ми завершимо війну? І на чому ґрунтується наша впевненість, що після цього Росія відступить і стане менш небезпечною для нас?», — зазначає Вайє.

Автор зауважує, що політики рідко говорять щось конкретне. І те, що вони не хочуть брати на себе те чи інше зобов’язання, цілком зрозуміло. Однак зрозумілим має бути й те, що громадяни хочуть бачити план, який витримає китичну перевірку. Особливо з огляду на те, що деякі оптимістичні прогнози не справдилися, а підтримка України обходиться Європі дедалі дорожче.

«Як і негативний, позитивний сценарій теж потребує оновлення, підкріпленого фактами й обґрунтованими оцінками та переглянутого з урахуванням нинішніх реалій. Прихильники України тут у невигідному становищі. Вони не можуть прямо сказати, який результат переговорів вважають реалістичним. Остерігаючись, щоб їхні слова не сприйняли як зраду українців, вони тримаються усталеної формули: Україна сама вирішить, на які умови погоджуватися, а ми будемо поруч стільки, скільки знадобиться», — додає Вайє.

Та попри це експерти таки обговорюють рішення за «корейським» сценарієм на зразок поділу на Північ і Південь чи стратегію «сталевого дикобраза». Інші ж закликають прийняти Україну до НАТО або розбудувати безпекову складову Євросоюзу. Однак хто з них здатен реалізувати те, про що говорить?

Вайє наголошує, що конкретне рішення може переконувати, коли його обстоює той, кому до снаги діяти. Соціолог Єнс Беккерт, на якого посилається автор статті, наводить приклад експрем’єра Італії Маріо Драгі. Зокрема, коли останній очолював Європейський центральний банк, то заявив про готовність урятувати євро й запевнив: «Повірте, цього буде достатньо». Така заява, за словами Беккерта, здатна пробудити «тваринні інстинкти», що спонукають інвесторів вкладати кошти в майбутнє, змальоване підприємцем, попри невизначеність.

«Нині свій рецепт чітко проговорюють передусім противники підтримки України. Вони прямо кажуть, чим не готові ризикувати, — і люди їм вірять. Тому багатьом їхня позиція здається «реалістичнішою», хоча насправді вони заманюють у фінансову піраміду.

Щоб настав «момент Драгі», лідери «коаліції охочих» мають єдиним голосом заявити, на що готові піти: яких конкретних заходів вони готові вжити уже зараз, а не після завершення війни. Поки що такої заяви не пролунало. Хотілося б, щоб вони нарешті на це наважилися, але без додаткового поштовху це навряд чи станеться», — підсумував Вайє.

Раніше ЗМІ повідомляли, що країни ЄС обговорюють те, як Євросоюз повинен реагувати на масштабну гібридну атаку , внаслідок якої можуть загинути люди. Така ситуація, за словами дипломатів та чиновників ЄС, виглядає дедалі ймовірнішою.

Водночас голова Військового комітету НАТО адмірал Джузеппе Каво Драгоне зауважив, що Альянс прагне реагувати на гібридні загрози Росії зважено та адекватно, так, щоб уникнути ескалації. Та він запевнив, що у випадку прямої атаки на одного з членів буде активізовано 5-ту статтю Договору про колективну оборону.

Світ