Генсек ООН для Трампа, Путіна та Сі? Чому кандидатура Орбана тривожить Європу та Україну

03 листопада 2026 р. 08:42

03 листопада 2026 р. 08:42

Антоніу Гутерріш досиджує останні тижні на посаді генсека ООН: з 1 січня 2027 року міжнародна організація матиме нового керівника.

На тлі війни Росії проти України, низки міжнародних криз та падіння авторитету ООН керівництво Гутерріша аж ніяк не можна назвати успішним, і перед новим генсеком стоїть непросте завдання відновити довіру до організації. Утім, на кого покладуть цю місію, досі невідомо. Серед кандидатів називають генсека ЮНКТАД Ребеку Грінспан , генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі , колишнього голову Генеральної Асамблеї ООН Марію Фернанду Еспіносу , постпреда Гаяни при ООН Кароліну Родрігес-Біркетт , експостпреда ОАЕ при ООН Лану Нусейбе .

Генсека призначає Генасамблея ООН за рекомендацією Ради Безпеки ООН. Для ухвалення рекомендації потрібно щонайменше дев’ять голосів «за» з 15 та відсутність вето з боку постійних членів . У межах індикативного (тобто неформального) голосування вже вибула низка кандидатів, які не отримали підтримки хоча б одного з постійних членів РБ ООН. За інформацією PassBlue, під час останнього голосування в Раді Безпеки ООН 16 жовтня Ребека Грінспан набрала дев’ять голосів, але двоє постійних членів виступили проти її кандидатури.

Минулого тижня у списку претендентів на посаду генсека ООН з’явилося ще одне ім’я — друга авторитарних правителів та колишнього прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана . Роки його перебування при владі позначилися зміцненням авторитаризму в країні, порушенням прав людини, ігноруванням верховенства права, обмеженням незалежності судової влади та свободи ЗМІ , зростанням корупції , протистоянням з Єврокомісією, конфліктами з Україною , заграванням з Владіміром Путіним …

Для України його кандидатура неприйнятна . Адже саме за роки, коли Орбан очолював уряд Угорщини, відносини Києва та Будапешта погіршилися, неодноразово опиняючись у стані гострої кризи. Він постійно блокував виділення Євросоюзом фінансової та військової допомоги Києву, перешкоджав початку переговорів про вступ України до ЄС, демонізував українців, подаючи себе захисником угорських сімей та суверенітету перед обличчям «української загрози». В умовах російсько-української війни дії Орбана часом виглядали як відкриття другого фронту проти України.

З огляду на такий політичний бекграунд, обрання Віктора Орбана на посаду генсека ООН стане дошкульним репутаційним ударом для Європи, адже цей політик дотримується підходів, які суперечать цінностям і принципам, проголошеним ЄС. Поведінка орбанівської Угорщини підривала Євросоюз і відносини із сусідніми країнами. На тлі цього прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск назвав смішними розмови про кандидатуру ексголови угорського уряду. Проте вони виникли не на порожньому місці.

За інформацією The Wall Street Journal, кандидатуру Орбана просуває адміністрація Дональда Трампа, яка й була ініціатором його висунення. Джерело видання в Держдепі назвало експрем’єра Угорщини «кандидатом мрії» для консерваторів із руху MAGA. Очікується, що в разі висунення Орбана на посаду в ООН його підтримають Дональд Трамп і віцепрезидент Джей Ді Венс, хоча офіційне оголошення про це можуть відкласти до закінчення проміжних виборів у США.

Хоча відносини нинішньої адміністрації Білого дому з ООН напружені (у січні США вийшли з 31 структури цієї міжнародної організації та припинили її фінансування!), для Дональда Трампа Віктор Орбан — це спосіб поставити на чолі ООН людину, з якою його пов’язують дружні стосунки і якій він не раз надавав послуги. Наприклад, Трамп виключив Угорщину з американських санкцій щодо російської нафти та підтримав Орбана перед парламентськими виборами у квітні. Віцепрезидент Джей Ді Венс навіть приїжджав до Будапешта агітувати за нього. Утім, ця «допомога американського друга» Орбану не допомогла, і на виборах перемогла опозиція.

Сам Віктор Орбан, хоч і з певними застереженнями, прихильно поставився до ідеї очолити ООН, але готовий висуватися лише за умови впевненості у перемозі. За інформацією The Wall Street Journal, Росія та Китай готові підтримати кандидатуру колишнього угорського прем’єра. Це не дивно, адже за роки перебування на посаді прем’єра у Монастирі кармелітів Орбан зарекомендував себе як союзник авторитарних режимів, що послідовно відстоює в Брюсселі економічні та політичні інтереси Москви й Пекіна.

Під час перебування на посаді глави уряду він активно розвивав економічні відносини з Китаєм, залучаючи китайські інвестиції до Угорщини. Теплі відносини з Росією взагалі стали візитною карткою Орбана, який неодноразово блокував у ЄС персональні та секторальні санкції проти РФ, відстоював необхідність продовження постачання російського газу та нафти до Європи й Угорщини, приїжджав до Москви для зустрічей із Путіним. Одного разу в розмові з господарем Кремля Орбан порівняв себе з «мишею», яка допомагає «леву».

Крім того, Росія та Китай послідовно прагнуть розширити свої можливості впливу на порядок денний ООН, зокрема в питаннях, пов’язаних із російсько-українською війною і дотриманням основоположних принципів міжнародного права та світового порядку. Перебування Віктора Орбана на посаді генсека ООН посилить вплив Москви та Пекіна в міжнародній організації, яка покликана забезпечувати глобальну безпеку, і ще більше послабить її здатність ефективно реагувати на міжнародні кризи.

Виступаючи в Сенаті, глава французького МЗС Жан-Ноель Барро заявив, що ця посада не може розглядатися як «втішний приз» для лідера, котрий програв вибори та втратив довіру свого народу. Проти кандидатури Орбана виступили й у самій Угорщині. За словами прем’єр-міністра Петера Мадяра, ООН не має очолювати «глава мафії», і якщо хтось дійсно прагне послабити або зруйнувати міжнародну організацію, то призначення Орбана могло б стати для цього «хорошим початком».

Отже, Віктор Орбан — ідеальна кандидатура для того, щоб остаточно розвалити ООН зсередини . ООН і без того викликає скептицизм, оскільки її механізми вже давно не відповідають сучасним міжнародним реаліям. На думку Володимира Єльченка, ООН практично не піддається реформуванню, а корінь проблеми полягає у праві вето в РБ ООН , а точніше — у його цинічному використанні Росією, «яка без достатніх підстав зайняла місце колишнього СРСР в ООН і отримала статус постійного члена Ради Безпеки».

Однак поки що немає ознак готовності до реформування ООН. Схоже, більшість держав — членів ООН не зацікавлена у створенні сильної міжнародної організації. Вони віддають перевагу системі, де право визначається не правилами, а силою, прикритою словами про міжнародне право, колективну безпеку та відданість Статуту ООН.

У цій ситуації кандидатура Віктора Орбана на посаду генерального секретаря ООН — не стільки кадрове рішення, скільки перевірка готовності міжнародної спільноти відстоювати ці принципи, а не відмовлятися від них на користь політики сили та угод між великими державами.

Світ