вологість:
тиск:
вітер:
Гегсет у відставку, а Рубіо – на вибори? Чого чекати Україні від змін в адміністрації Трампа
Як змінюється команда Трампа після програних виборів?
Довіряйте надійному — підпишіться на Telegraf у Google Новинах
Після поразки Республіканської партії на проміжних виборах та переходу контролю над обома палатами Конгресу до Демократичної партії, політичний ландшафт у Вашингтоні зазнає змін. Традиційно після невдалих результатів у Білому домі відбувається "перезавантаження" Що воно означає для України, розповідає міжнародна оглядачка "Телеграфу" Ольга Кирилова.
Хто і чому "посунув" Венса
Як зазначає нашому виданню джерело на Капіталійському пагорбі, єдність ніколи не була притаманна адміністрації Дональда Трампа, й навколо президента завжди є "різні голоси", які просувають своє бачення як внутрішньополітичних, так і зовнішньополітичних питань.
У команді Трампа не існує єдиної ідеологічної вертикалі. Натомість працює модель постійної конкуренції груп впливу, де перемагає не той, хто має формально вищу посаду чи ширші повноваження, а той, хто зміг знайти правильний аргумент і переконати особисто президента в потрібний момент.
Серед тих, хто зараз виглядає не надто переконливим для Трампа – віцепрезидент Джей Ді Венс – і це попри формально другу за значущістю посаду в державі. В разі смерті, недієздатності чи імпічменту президента саме Венс займе його пост.
Наступного ранку після виборів віцепрезидент опублікував розлогий допис, у якому назвав війну в Ірані головною причиною поразки республіканців. Це виглядало як спроба дистанціюватися від непопулярних рішень адміністрації та зберегти власні шанси на президентських виборах 2028 року. Днями Джей Ді повідомив, що ухвалить рішення щодо того, чи балотуватиметься, "десь наступного року".
"Я ще не ухвалив рішення. Ми розберемося з цим десь наступного року", – сказав політик в ефірі Fox News. Коли ведуча наполягла на уточненні, він додав: "Коли я ухвалю рішення, я повністю присвячу себе тому, яким би воно не було".
На тлі цього Дональд Трамп фактично "відсунув" свого віцепрезидента від зовнішньої політики та наказав йому зосередити "всю свою увагу без залишку на масштабній корупції та злочинності, що процвітають у містах і штатах США, якими керують демократи".
До цього Венс вів переговори через посередників в Ірані та Катарі щодо відновлення переговорного процесу, спрямованого на завершення бойових дій у регіоні. Однак Трамп згорнув цей дипломатичний трек.
У питанні України Венса можна віднести до табору скептиків: він критикує далекобійні удари по російських енергетичних об'єктах, виступає проти вступу Києва до НАТО, а також підтримує курс на скорочення американської допомоги українській стороні.
"Існує ілюзія, що якщо ми просто дамо більше грошей, більше зброї або запровадимо більше санкцій, то перемога вже близько. Мир не буде досягнутий завдяки дипломатам чи політикам, які зазнали невдачі й живуть у світі фантазій. Його можуть принести розумні люди, які живуть у реальному світі", – писав він рік тому.
Не варто забувати про минулорічний конфлікт в Овальному кабінеті, коли саме Джей Ді Венс звинуватив Володимира Зеленського в тому, що той нібито недостатньо демонструє вдячність США за допомогу.
Навіть якщо сьогодні втрата віцепрезидентом впливу на міжнародні питання не матиме для Києва відчутних наслідків, адже воно безпосередньо не входило до його портфоліо, можливе повернення Венса до центру політичної боротьби у США – вже як кандидата в президенти – може створити для України значно серйозніші виклики. Особливо якщо війна до 2028 року так і не завершиться.
Рубіо йде в президенти?
Однак, навіть під час майбутніх передвиборчих перегонів Венса може чекати прикре розчарування. За даними видання Politico, республіканці розглядають Державного секретаря Марко Рубіо як основного кандидата на вибори , які відбудуться за два роки.
У США кандидата від партії обирають через систему праймеріз (попередніх партійних виборів) та кокусів у штатах. Упродовж виборчого циклу претенденти змагаються за підтримку виборців-республіканців, а результати голосувань визначають, скільки делегатів кожен із них отримає на національний з'їзд партії. Саме делегати згодом офіційно затверджують кандидата в президенти.
Перегони можуть перетворитися на боротьбу двох представників нинішньої адміністрації, чиї погляди на зовнішню політику, зокрема щодо України, явно відрізняються.
Один з європейських дипломатів у розмові з "Телеграфом" не під запис називає Рубіо "джерелом здорового глузду" в чинній адміністрації.
За даними ЗМІ, Держсекретар розглядав можливість піти у відставку, щоб підготуватися до президентської кампанії й подібно до Венса дистанціюватися від непопулярних рішень боса. Наразі Рубіо зберігає одну з ключових позицій у зовнішньополітичній команді США, обіймаючи пост не лише Державного секретаря, а й радника з національної безпеки.
Політик не завжди був прихильником нинішнього підходу Дональда Трампа до Росії. Ще до приходу в адміністрацію він належав до "яструбиного" табору республіканців, які розглядали Москву як загрозу, а не потенційного партнера. Риторика Марко Рубіо суттєво трансформувалася відповідно до позиції керівництва партії.
"Ми не можемо закінчити війну, не поговоривши з Путіним", – казав він під час слухань у Сенаті в травні 2025 року. Такою ж була аргументація Держсекретаря, коли російського диктатора запросили на майбутній саміт "Великої двадцятки" у Маямі.
Утім, Держсекретар досі зберігає тверезий погляд на амбіції Кремля, принаймні під час розмов з європейськими колегами. І, на відміну, від президента США висловлює сумнів, що поточні переговори між Україною, США та РФ дозволять досягти миру найближчим часом.
Попри те, якою б не була подальша траєкторія політичної кар'єри Рубіо та коли саме він вирішить вступити у виборчі перегони, його потенційна кандидатура виглядає для України значно менш ризикованою, ніж кандидатура Венса. Держсекретар жодного разу не відзначався відверто ворожою риторикою щодо Києва, не закликав Україну відмовитися від своїх територій і не демонстрував готовності беззастережно прийняти російські вимоги як основу майбутнього мирного врегулювання.
У підході щодо України нічого не зміниться
Натомість серед тих, хто зберігає "карт-бланш" у питанні України – спеціальні посланці Стів Віткофф та Джаред Кушнер – відповідно, друг та зять Дональда Трампа.
"Не думаю, що тут варто очікувати суттєвих змін. Ми знаємо, що підхід адміністрації до переговорів передусім полягає у пропонуванні Росії економічних стимулів і фактичному поверненні до звичайного формату відносин з Москвою як способу завершити війну. Ця тактика переговорів значною мірою залишиться незмінною й після початку роботи нового Конгресу", – вважає Торрі Тауссіг , директорка Ініціативи трансатлантичної безпеки Центру стратегії та безпеки імені Скоукрофта в Атлантичній раді США.
Потенційно демократи можуть розпочати низку розслідувань щодо ділових зв'язків та бізнес-інтересів спеціальних посланців, зокрема, їхніх проєктів, пов'язаних з Росією. Навіть попри ті чи інші результати розслідувань, вплив найближчого оточення президента США на переговорний процес залишатиметься значним, особливо зважаючи на його активізацію останніми тижнями.
Гегсет – на вихід?
Водночас крісло продовжує хитатися під чи не найвразливішим членом кабінету Трампа – міністром оборони Пітом Гегсетом. Одразу після поразки республіканців на виборах американські медіа повідомили, що президент почав радитися з оточенням, чи варто залишати очільника Пентагону на посаді. Попри те, що публічно Трамп став на захист Гегсета, заявивши, що той "виграв дві війни", у Вашингтоні не вщухають розмови про його можливу відставку в межах післявиборчого перезавантаження.
Паралельно над міністром нависла загроза імпічменту: у листопаді республіканська більшість у Палаті представників із мінімальним відривом зуміла заблокувати відповідну резолюцію. Утім, такий захист працюватиме лише до січня – після того, як контроль над обома палатами Конгресу перейде до демократів, Гегсету "доведеться піти" – принаймні це обіцяє ймовірний спікер Палати Хакім Джеффріс.
Як пояснює в розмові з "Телеграфом" один з американських посадовців, заміна керівництва Пентагону могла б відкрити шлях до призначення міністра, більш схильного забезпечувати виконання рішень Конгресу щодо військової допомоги Україні. Для Києва це критично важливо з огляду на попередній досвід: саме під керівництвом Гегсета американське оборонне відомство затягувало вже погоджену передачу Україні дефіцитних ракет-перехоплювачів для систем Patriot.
Як пише видання Newsweek, одним із претендентів на посаду шефа Пентагону є колишній міністр сухопутних військ США Ден Дрісколл , який пішов у відставку у вересні 2026 року. Для України він фігура добре знайома: Дрісколл несподівано долучався до мирних переговорів від імені Білого дому, а в стінах Пентагону вважався чи не головним прихильником вивчення та впровадження українських оборонних інновацій.
Навіть будучи давнім соратником скептично налаштованого віцепрезидента Венса, він зберігав конструктивну позицію щодо підтримки України. З уряду ж Дрісколл пішов через глибокі суперечності з Пітом Гегсетом, зокрема через підходи до модернізації війська та чистки у вищому військовому командуванні.
Останнє слово за Міллером?
Втім, сама по собі зміна очільника Пентагону не змінить загальної стратегії адміністрації – ключові зовнішньополітичні рішення ухвалює особисто Дональд Трамп. І серед усіх топпосадовців найбільше часу поруч із президентом проводить не обережний дипломат Рубіо і не зять-ділок Кушнер, а головний ідеолог підходу "Америка передусім" Стівен Міллер.
Нова посада керівника апарату Білого дому робить його головним "воротарем" Західного крила Білого дому: саме він формує щоденний графік президента, фільтрує інформацію та контролює, хто і з якими ідеями отримує доступ до Овального кабінету. Примітно, що Міллер уже супроводжує Трампа в його азійському турне до Китаю разом із Рубіо та Бессентом, де в межах переговорів обговорюється й українське питання.
Як розповідав раніше "Телеграф", Міллер поруч із Трампом ще з 2016 року, і на відміну від багатьох соратників президента, які врешті покидали його команду через конфлікти чи незгоду з політикою адміністрації, він роками зберігає посади та вплив. Політичний діяч не упускав можливості заявити, що "категорично проти" військової допомоги Києву, натомість – "за" мирне врегулювання конфлікту.
"Війна в Україні є проксі-війною США з Росією – величезною державою з потужним ядерним арсеналом – і передусім пов’язана з питанням розширення НАТО", – писав Міллер у своєму профілі в Х 2023 року.
Поява Стівена Міллера на чолі апарату президента свідчить про те, що ідеологічне ядро команди Трампа не має наміру пом’якшувати свій курс. З одного боку, перехід Конгресу до рук демократів і можливий прихід у Пентагон більш прагматичних менеджерів на кшталт Дена Дрісколла можуть послабити внутрішній опір допомозі Україні. З іншого – за спиною Трампа залишатимуться радники, чий скепсис щодо підтримки Києва добре відомий.
Новини рубріки
Глава уряду Японії провела у Китаї перші за майже п’ять років переговори із Путіним
19 листопада 2026 р. 09:15
В Ормузькій протоці атакували два танкери, один член екіпажу зник безвісти
19 листопада 2026 р. 08:45
Трамп заявив, що США добре заробляють на продажу зброї для війни в Україні
19 листопада 2026 р. 08:12