Вплив залякувань на психологічне здоров’я дитини

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Вплив залякувань на психологічне здоров’я дитини

06 вересня 2024 р. 10:07

06 вересня 2024 р. 10:07

Ми всі знаємо, що таке залякування – «бабай забере», «дядько/тітка заберуть», «не зробиш – зайчик з ременем прийде, а не з цукерками» та інші варіанти «народної творчості». Залякування є різновидом психологічного насильства і дитина вчиться коритися під тиском, знеціненням; бореться за батьківську любов (буду хорошим і лишусь з батьками, вони не злитимуться на мене, не віддадуть). В підлітковому віці це може виливатись у те ж почуття непотрібності, байдужості або крайньої залежності від думки та оцінки оточуючих.

В дорослому житті у людини можуть бути труднощі у встановленні дружніх і особистих контактів (а що ж про мене подумають, мене ж любити не будуть, не сприймуть мене таким), соціальні страхи чи фобії; впадання у залежні стосунки, здебільшого з партнером, який буде ставитись неналежним чином, але людина терпітиме і продовжуватиме.

Від вас, батьків, залежить, як саме дитина буде будувати далі стосунки з навколишнім світом і собою.

Здорові форми спілкування формуються у практиці між батьками та дитиною:

– вчитися домовлятися – про час гри, про прийнятні форми покарань (наприклад – обмежити час за телефоном, виконати те, що не хотілося або давно відкладали – прибирання, почистити взуття та ін.);

– вчитися дотримуватись слова – виконувати обіцянки, навіть коли не хочеться, вчасно приходити, попередити про зміни в планах та ін..;

– приймати емоції та проживати їх, обговорювати (наприклад – дитина плаче, бо впала – йди до мене, подую, погладжу, дати дитині поплакати, обійняти, переключити увагу на іграшки, інші заняття);

– коли ви засмучені чи злі через поведінку дитини, можна проговорити (через Я-повідомлення) «я злюсь/ нервую/ засмучуюсь, коли ти ігноруєш, що я тобі сказала. Я хвилююсь за твою безпеку, тому наступного разу зреагуй на мої слова». І вчити дитину дослухатись до своїх слів;

– коли починаєте самі «закипати» і злитись – відійдіть від дитини. Потупайте ногами, відіжміться від підлоги, поприсідайте – зробіть все, щоб збавити градус своїх емоцій і після цього обговоріть з дитиною ситуацію.

Фахівець КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Ольга Герасимович