Віталій Бунечко розповів про ситуацію на кордоні Житомирщини та Білорусі

17 жовтня 2024 р. 15:01

17 жовтня 2024 р. 15:01

Начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко дав інтерв’ю виданню "Главком", в якому розповів, зокрема, наскільки міцно "зашитий" кордон на півночі Житомирської області.

— Зрозуміло, це більше сфера відповідальності військових, але ж обласна влада теж щось робить у рамках своїх повноважень. У серпні ви стверджували, що кордон "зашитий" на 99%. Утім, всі пам'ятають ситуацію з фортифікаціями на Харківщині, коли на папері все було добре, але на практиці виявилось не дуже. Чи влаштовуються якісь додаткові перевірки захисних споруд на кордоні?

— Ми повністю завершили фортифікаційні роботи, але, коли я говорив про 99%, то мав на увазі ті роботи, які почали в кінці 2023 року і завершили до кінця літа 2024-го. І коли керівник суміжної держави казав, що їхні війська сюди не підуть, бо тут дуже багато військових, він чудово знав розвіддані стосовно ситуації на кордоні. Ми також тримаємо руку на пульсі, чітко розуміємо, що там відбувається.

Я постійно перебував на кордоні під час будівництва фортифікацій, як і мої заступники, кожен з яких відповідав за свій сегмент. І зараз ми в процесі передачі всього цього військовим. Робота не зупинялися з 2022 року, коли ворог зайшов і окупував дев’ять населених пунктів на Житомирщині не через кордон області з Білоруссю, а через Чорнобильську зону. Наразі фортифікації побудовані вже виключно за військовими канонами, але ми від початку вторгнення рили окопи, рови, будували взводні і ротні опорні пункти так, як самі це бачили, не будучи військовими інженерами.

— Зараз доводиться все переробляти "за військовими канонами"?

— Дуже приємно, що фактично ті взводні опорні пункти, які ми самі визначили для будівництва, потім були підтверджені військовим керівництвом. Тому хочу ще раз повторити: кордон на Житомирщині "зашитий" повністю, і ми готові до будь-яких викликів з боку Білорусі. Ситуація повністю контрольована і на сьогодні загрози прямого вторгнення принаймні на кордоні Житомирщини, немає.

— Усі ці загрозливі заяви Лукашенка ви сприймаєте як "білий шум"?

— Я спираюся виключно на розвіддані, а не на "білий шум". І дуже чітко відслідковую повідомлення із засобів масової інформації і відразу перевіряю їх через спецслужби та військове командування. Коли з боку Білорусі кажуть про початок навчань, я вже розумію, які сили та засоби в тому задіяні. Коли там лякають, що зібрали мільйон військових, я розумію, що тих півтора землекопа, які беруть участь в навчаннях, зараз для нас не є загрозою.

— Але ж реагувати на це — справа все-таки військових. Як голова ОВА, які заходи ви можете вживати?

— Я координую взаємодію військових, правоохоронців, державних структур та місцевої влади задля захисту області. Я не втручаюся у військові дії, але можу підказати, рекомендувати і забезпечити необхідні умови для їхнього перебування та несення служби. Все-таки орден Богдана Хмельницького дає мені право висловлювати особисту думку при військових рішеннях.

— Жителі області, у яких до війни були знайомі та навіть родичі в Білорусі, якось можуть спілкуватися з ними особисто? Чи є якісь точки перетину кордону, неформальні стежки?

— Там настільки все "зашито" наглухо, що це неможливо. На жаль, в економічному плані наші поліські райони втратили дуже багато. Раніше люди їздили на базар один до одного: на вихідні на наші голубі озера білоруси приїжджали, і це були не військові і не розвідники, а прості люди, які точно не підтримують російську агресію.

Але зараз під виглядом мирного спілкування може відбуватися будь-що, тому ми за цим дуже слідкуємо. Контактів немає, бо фактично неможливо пройти до кордону.

— Який зараз кордон — рів, колючий дріт?

— Є колючий дріт "єгоза", малопомітна "путанка", в якій навіть лосі заплутуються. Людині просто неможливо пройти рів по всій довжині кордону там, де немає природної перешкоди у вигляді боліт. Там мінні поля в декілька ешелонів, фортифікації, купа військових, прикордонники… А наші люди ж з лісу жили протягом довгих років — сім’ями збирали гриби, ягоди, сезонні плоди. І зараз через війну, яку розв’язали росіяни, все це втратили.

— Місцеві ще можуть випадково заблукати чи вже всі знають, куди ходити не можна?

— Всі все знають, але все одно намагаються знайти ті стежини. На жаль, маємо прикрі факти, коли мешканці області підривалися. Наприклад, був випадок, коли водій, який приїхав з сім’єю в ліс, загинув у неї на очах, наїхавши колесом на міну.

— А як дикі тварини переміщуються? У них же свій ареал, який штучними кордонами та фортифікаціями не обмежити. Їм, як людині не поясниш "туди не ходи – сюди ходи"…

— Вони потрапляють в ту саму "путанку", бо це малопомітна перешкода. Ті ж лосі, на жаль, помирають, бо повністю заплутуються. Хоча ця перешкода призначена для інших "лосів"…

— Житомирщина відносно менше страждає від обстрілів у порівнянні з багатьма іншими регіонами. Коли це трапляється, чи ви бачите в цих обстрілах якусь логіку?

— Логіку ворога не вивчаю, для цього є військові інститути. Я просто роблю все, що від мене залежить, аби те що летить, не долітало. Хоча не завжди вдається. У нас вже є свої невеличкі секрети, які потім інші переймають.

Звісно, сил та засобів не вистачає, оскільки кількість тих же дронів збільшується щодня. Ми сформували понад 100 мобільних вогневих груп, які зараз несуть службу, і я розумію, що вони більш потрібні та ефективні в тих регіонах, які більше страждають та потребують захисту. Зокрема, там, де ці дрони безпосередньо влітають в державу. Наша задача — забезпечити всі військові підрозділи які знаходяться в зоні відповідальності Житомирщини, всім необхідним, що не стосується бойового спорядження.

— А ви особисто реагуєте на тривоги БПЛА? Бо вони, особливо останнім часом, є такими частими, що багато хто махає на них рукою.

— Коли лунає повітряна тривога, а самі дрони йдуть повз Житомир, то я чатую за цим, бо маю певну відповідальність, але сім'ю не чіпаю. Але коли вже прямо над Житомиром небезпека, то точно спускаюсь в гараж, дотримуюсь правила трьох стін. Нещодавно маршрут "шахедів" пролягав прямо над містом і ми з сім’єю перебували на цокольному поверсі будинку.

— Ситуація зі сховищами у регіоні. Справа навіть не у їхній наявності, а в придатності для використання.

— Бомбосховища у всіх соціальних закладах готові. У нас 100% дітей вчаться офлайн і 98% навчальних закладів забезпечені найпростішими укриттями. Там, де їх немає, ми забезпечуємо підвезення дітей до закладів, які мають відповідні споруди для безпечного перебування учнів під час тривог. Ситуацію з укриттями ми постійно тримаємо на контролі і реагуємо на всі сигнали: наприклад, коли вони зачинені. За цим дуже слідкують правоохоронці, а ми слідкуємо за тим, аби укриття були в належному стані: зараз вже осінь і там може накопичуватися вологість і сирість. Найближчим часом плануємо провести окрему інспекцію.

Раніше ми писали, що сьогодні вночі, 17 жовтня, в області ППО збивала "шахеди". Деталі тут .

Житомирські