Як зберегти життя на нулі: репортаж зі школи такмеду ДШВ про боротьбу з бойовим стресом

06 січня 2025 р. 10:26

06 січня 2025 р. 10:26

На тренувальному майданчику Школи тактичної медицини 199 Навчального центру ДШВ ЗСУ побувала АрміяInform. Про те, чого навчають бойових медиків, як швидко впоратись з бойовим стресом та чому українська тактична медицина краща за російську розповіли сержанти-інструктори Олександр та Віталій.

Олександр став бойовим медиком у 2023 році, також закінчив цю ж Школу тактичної медицини. Після випуску був відряджений разом зі своїм інструктором до 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади для допомоги пораненим воїнам на фронт.

«Пам’ятаю якось навіть довелось своєму наставнику надавати допомогу. Ми працювали на передових позиціях, за 200 метрів від лінії зіткнення, йшов запеклий бій. Ворог бив артою, наступала піхота плюс дрони. Мій інструктор, як бойовий медик допомагав нашим пораненим десантникам, сам отримав важке поранення. На щастя, його та інших хлопців вдалось швидко евакуювати до стабілізаційного пункту. Інструктор з хлопцями вижили. А це означає, що він мене якісно підготував», — розповідає Олександр.

Віталій родом зі Святогірська Донецької області. Був бойовим медиком у 80 окремій десантно-штурмовій Галицькій бригаді ДШВ ЗСУ. Брав участь у боях на Херсонському напрямку, в районі Святогірська, двічі під Бахмутом та в контрнаступі на Харківщині. Двічі поранений.«Найважче було під Бахмутом. Напроти нас були псковські десантники рф та ПВК „вагнер“. Було дуже жорстко, інтенсивність бойових дій просто зашкалювала. Дуже часто при інтенсивному обстрілі, коли немає можливості підійти, підповзти і зробити все самому, коли сам поранений ще не встиг надати собі допомогу, бойовий медик на відстані має аналізувати його стан і голосом, якщо той притомний, керувати процесом, вказуючи, що робити.

Тільки ситуація ставала відносно більш-менш безпечною, ми відразу підповзали до наших поранених хлопців та працювали за протоколом, враховуючи обставини. В таких тяжких умовах здебільшого працювали під Бахмутом», — каже сержант-інструктор.

Віталій пояснює: ні в якому разі, бойовому медику не можна бути в ступорі, адже він своєчасно не надасть допомогу побратимам і сам може загинути.

Бойовий медик — це не лікар, як багато хто думає

«У Школі тактичної медицини здійснюється підготовка за двома напрямками — підготовка бойових медиків та підготовка стрільців-санітарів. Головна ідея навчальних курсів — навчити курсантів усіх необхідних навичок, які будуть їм потрібні на полі бою для збереження життя і здоров’я солдатів, сержантів та офіцерів. У навчальних програмах обов’язково враховується досвід ведення бойових дій. Дивіться, ми вам, напевно, не відкриємо велику таємницю, але бойовий медик — це не лікар, як багато хто думає у суспільстві. Основна задача бойового медика — це врятувати життя і підтримувати стан пораненого до того моменту, коли він потрапить до лікаря, в умови «стаціонару».

Ще один цікавий момент: як демонструє досвід широкомасштабного вторгнення рф простіше навчити людину з нуля, чим, наприклад, перенавчити людину з великим медичним досвідом роботи, щоб вона стала ефективним бойовим медиком. Тактична медицина за своїми протоколами дуже відрізняється від звичайної медицини. І протоколи, і обставини в яких працюють бойові медики відрізняються від тих, в яких звичайні медики.

Бойові медики працюють з тим, що є. Те, що ти взяв з собою на передову, те, що в тебе конкретно є під рукою. З цим ти рятуєш життя побратима на полі бою. Евакуація — це дуже складно на передньому краї, коли наші захисники постійно знаходяться під вогнем противника, під ударами FPV-дронів. Тут, як в книжці пише, не вийде.

Евакуація здійснюється здебільшого як повезе, в той чи інший момент бойових дій. І залежить від того, чи зможе машина доїхати принаймні до якоїсь точки на місцевості, де вже можна більш-менш безпечно евакуюватись.

«Чим швидше може настати смерть, тим скоріше треба діяти»

Бойові медики навчаються за загальноприйнятим алгоритмом MARCH. Це абревіатура для позначення послідовності дій при наданні домедичної та медичної допомоги в бойових умовах. Зважаючи, яке в кого поранення і згідно з цим алгоритмом, інструктори навчають курсантів тим діям, які їм потрібно зробити, щоб поранений вижив.

Як побудований алгоритм MARCH: чим швидше може настати смерть, тим скоріше треба діяти. Тому перша літера М в алгоритмі — це масивні кровотечі. Тут треба діяти негайно.

Наступне А — це прохідність верхніх дихальних шляхів, від якої людина помирає за якихось 5-6 хвилин без надання допомоги. Далі R — травми (поранення) грудної клітки. Це ми назвали три «найнебезпечніші літери».

Потім уже йде робота з пораненнями, скажемо так, які не несуть швидку смерть. Це проблеми з кровообігом (при втраті великого об’єму крові) та проблеми з переохолодженням і при травмах голови. У цих випадках головне, якомога швидше здійснити евакуацію в пункт стабілізації.

На чому ми акцентуємо під час занять? На власних прикладах розповідаємо хлопцям, що треба готуватися до найважчого. В бою дуже важко, обстріли, постійна небезпека, а бойовий медик має бути «з холодною головою» та працювати за будь-яких обставин, навіть в умовах повного хаосу та невизначеності.

Тренування в умовах, наближених до бойових

Навчання бойових медиків у Школі тактичної медицини розподілено на умовні зони поля бою: червону (у зоні обстрілу), жовту (надання допомоги на полі бою, коли не ведеться вогонь, або в зоні укриття) та зелену (місце, де відбувається евакуація пораненого).

Поруч з курсантами працюють інструктори. Усі вони пройшли бойові дії. Тож мають досвід роботи в екстремальних умовах.

Перший тренувальний блок — проводиться первинний медичний огляд та зупинка критичної кровотечі. Неподалік — відновлення прохідності верхніх дихальних шляхів та надання допомоги при травмах грудної клітини.

На інших навчальних місцях бойові медики тренуються долати стрес, надавати допомогу пораненим з черепно-мозковими травмами та гіпотермією, вчаться працювати з переломами.

Окремий намет для проведення перев’язки частин тіла. Тут також освоюють навики допомоги при опіках та інших ушкодженнями, навчають як знеболювати місця ран. Ще один важливий тренувальний блок — це сортування поранених. До обов’язків бойового медика також входить інструктаж бійців про те, як діяти під час обстрілу чи безпосередньо бою.

Дуже важлива робота на передових позиціях, коли є масове застосування FPV-дронів, це також потрібно враховувати в підготовці курсантів.

Хлопці акцентують: в бою вкрай важлива моторика рук та пам’ять. Сам бойовий медик повинен напрацювати своїми руками власний «алгоритм дій», він повинен «відчути» момент, що, як і для чого.

Як впоратись з бойовим стресом на передових позиціях

Курсантів навчають працювати з бійцями, в яких виникли психологічні проблеми. Є дієві алгоритми, що потрібно робити в стресовій ситуації, коли військовий отримав якусь психологічну травму, що з ним робити, як правильно його вивести з цього стану?

Під час бойових дій використовуємо протокол ICOVER, який складається з 6 простих кроків:

• Переконайтесь, що військовослужбовець не має поранень і справді сильно стресує.
• Торкніться військовослужбовця, або візьміть його за плече, зверніться до нього та встановіть зоровий контакт. Спостерігайте за реакцією.
• Запропонуйте підтримку. Скажіть побратиму, що ви поряд і не кинете його. Це допоможе йому повернути впевненість.
• Поставте кілька простих питань. З якого він підрозділу? Хто з ним ще на позиції? Хто його командир? Отримайте відповідь. Це дозволить відновити його розумову діяльність.
• Чітко розкажіть військовослужбовцю, що відбулось, що відбувається та що потрібно робити далі. Це поверне розуміння ситуації.
• Накажіть йому виконати якесь просте завдання. Проконтролюйте виконання.

Наша тактична медицина на голову випереджає російську

Напевно одна із небагатьох галузей у цій війні, де українська армія на голову випереджає кацапську, це, звісно ж тактична медицина. Щоденний рівень втрат рашистів яскраве цьому підтвердження. Окупанти своїх поранених на полі бою не забирають, першу меддопомогу не надають.

У росіян немає турнікетів, як у нас, які працюють дуже ефективно. Скільки ми бачили полонених, убитих, у них навіть аптечок немає. Натомість є джгути Есмарха. Це гума, яка тягнеться, тріскається через спеку. Такий турнікет просто вбиває людину. Окупантам все одно на життя своїх солдатів, для них вони просто «гарматне м’ясо.

Олександр розповідає: „зі свого досвіду, бачив лише один раз, коли рашисти з поміж розірваних трупів піхотних груп, витягували пораненого офіцера. Поранені та знищені тіла, окупанти просто скидали в яму, щоб їх не бачили наступні штурмові групи, яких кидали знову в наступ“.

росіяни нам поступаються у медичному забезпеченні та підготовці бойових медиків. Усі наші військовослужбовці перед відправкою в район бойових дій проходять курс тактичної медицини, тому що знають — їхнє життя та життя побратима в окопі — найважливіше.

Натомість поранені рашисти, які діють за приписами радянських підручників, помирають».

Житомирські