Пересопницьке Євангеліє: як древня святиня пов’язала Звягель, козаків і гетьмана Мазепу

23 лютого 2025 р. 16:19

23 лютого 2025 р. 16:19

Пересопницьке Євангеліє створили понад 400 років тому, і з того часу воно стало символом віри, мови та національної гордості. Але чи знаєте ви, що ця книга має несподіваний зв’язок із Звягелем? Саме тут, серед козаків і місцевих мешканців, розгорталися події, які назавжди змінили долю цієї унікальної пам’ятки.

Цей текст підготувала Звягельська бібліотека, щоб розповісти про маловідомі факти та зв’язок між Пересопницьким Євангелієм, козаками, гетьманом Мазепою та історією нашого краю. Ви дізнаєтеся, як книга пережила століття, стала об’єктом дипломатичних інтриг і навіть узяла участь у формуванні української державності.

Читайте далі, щоб відкрити для себе неймовірну історію Пересопницького Євангелія та його зв’язок із Звягелем!

Пересопницьке Євангеліє та його зв’язок із Звягелем: маловідомі факти

"Пересопницьке Євангеліє. Про те, як цікава історія української Першокниги може бути пов’язана зі Звягелем.

Пересопницьке рукописне Євангеліє 1561 року є дивовижним явищем нашої культури, унікальною пам’яткою мови, мистецтва, літератури, релігійно-філософської думки свого часу. Як явище культурного життя ця книга невіддільна від своєї епохи – саме в той час в Україні розгортається гуманістичний рух Відродження, який був водночас і свідченням культурного зростання, становлення українського народу, і відгуком європейського Ренесансу. Це була епоха, за висловом Михайла Грушевського, коли у нас "почала вияснятися потреба національної культурної й освітньої роботи для охорони й піднесення національного життя".

Історія створення Пересопницького Євангелія

А з’явилося Євангеліє завдяки жінці – княгині Анастасії Заславській-Гольшанській, яка після смерті свого чоловіка прийняла чернецтво, стала ігуменею і благословила ченців на переклад Євангелія. Створювалась книга протягом 1556-1561 років – спочатку у стінах родового православного Свято-Троїцького монастиря князів Заславських у селі Двірець (нині село Двірець Ізяславського району Хмельницької області), а через рік продовжили у Пересопницькому православному Пречистенському монастирі (нині село Пересопниця Рівненського району Рівненської області). Надалі Пересопницький рукопис знаходився у стінах монастиря що належав Клеванським князям (Рівненська область), який пізніше став єзуїтською колегією.

Але долю Першокниги змінила Українська козацько-селянська національно-визвольна революція, що спалахнула весною 1648 року. Після вступу українських полків Максима Кривоноса на територію Волині влітку 1648 року, звягельські міщани й селяни волості поголовно покозачились. Вони утворили потужний повстанський загін, очолений звягельським міщанином Михайлом Тишею. За дорученням гетьман Богдана Хмельницького, турбуючись про зміцнення органів влади та обороноздатності на теренах Волині, до Звягеля направлено гетьманського намісника наказного полковника Герасима Яцкевича. Він формує Звягельський (Волинський) полк. Герасим Яцкевич – син православного священика з Луцька, який обрав собі іншу долю – став реєстровим козаком. Початкова духовна освіта досить суттєво вплинула на біографію цієї неординарної особистості і в нашій історії саме вона зіграла ключову роль.

Зв’язок Пересопницького Євангелія із Звягелем

Наприкінці серпня – початку вересня 1648 року козаки вирушили у похід на захід. Сотня легко здобула містечко Клевань і замок, бо на той час там не було військової залоги. Пограбоване майно єзуїтів помандрувало до Звягеля. Книги на латині мало цікавили повстанців, але православну святиню не можна було не помітити. Цілком вірогідно що Михайло Тиша забрав Євангеліє і передав у звягельський замок Герасиму Яцкевичу як трофей, а син православного священника Герасим Яцкевич знав справжню ціну цьому рукопису!

У 1649 році під тиском польського війська козаки залишили Звягель. Герасим Яцкевич згодом стає дипломатом. Їздив з дипломатичною місією до Варшави та Москви, брав участь у підготовці відомої переяславської угоди, залучивши до цієї роботи і білоцерківського отамана Степана Мазепу – батька майбутнього гетьмана Івана Мазепи.

Ось тут знаходимо зв’язок між гетьманськими дипломатами. Познайомились вони на дипломатичній ниві, а ближче зійшлись на земляцькій. Найбільш ймовірно, що Пересопницький рукопис він подарував у родину Степана Мазепи. І напис "Bibliotheca" на сторінці Четвероєвангелія під іменем гетьмана Мазепи свідчить про належність цієї книги до приватної бібліотеки батьків Степана та Марини. Після смерті чоловіка Марина Мазепа взяла ім’я Магдалени і стала ігуменею впливового Вознесенського Печерського монастиря (згадується на цій посаді з 1686 по 1707 роках).

На відкриття новозбудованого у Переяславі Свято-Вознесенського собору зробили подарунки обоє – мати і син: ігуменя Марія-Магдалена подарувала золотом шиту єпатрахіль, а гетьман України Іван Мазепа – Пересопницьке Євангеліє з дарчим написом. Цілком очевидно, що вибір подарунка для сина-гетьмана зробила його мати.

Роль Івана Мазепи у долі Пересопницького Євангелія

Отже, гетьман Іван Мазепа 17 квітня 1701 року вручив Пересопницьке Євангеліє настоятелю Переяславського кафедрального собору. На нижньому березі арк. 2-7 рукопису гетьман залишив вкладний запис: "Сіє Євангеліє прислано і дано єст от ясновельможного єго милости пана Іоана Мазепи, Войск його царського пресвітлого величества Запорозьких, обох сторон Дніпра гетмана і славного чина Святого апостола Андрея кавалера, до престола Переяславского єпископського, который от его ктиторской милости создан, отновлен и драгоцінными утвари церковнимы украшен, при преосвященном єпископі Захарії Корниловичі. Року 1701, априля 17 дня".

Зазначаємо, що історія яка об’єднує відому книгу і давній Звягель – лише версія, хоч і правдоподібна.

Цікаві факти про Пересопницьке Євангеліє

Пересопницьке Євангеліє – визначна рукописна пам'ятка староукраїнської літературної мови й мистецтва, переклад Євангелія мовою, близькою до народної. Являє собою розкішну книгу вагою 9 кілограмів 300 грамів писану пізнім уставом на пергаменті форматом 380 х 240 мм. Всі 964 сторінки фоліанта написано на пергаменті – у XVI столітті цей матеріал був набагато міцнішим та дешевшим за папір.

Про творців Книги дізнаємося із самого рукопису: у Післямові докладно описується коло людей, причетних до його створення. Писарями були монахи Григорій та Михайло, а також учень писаря Михайла. Імена художників залишились невідомими, але простежуються традиції волинської малярської школи.

Оскільки книгою активно користувалися впродовж століть, палітурку (оправу) рукопису довелося міняти кілька разів. Ту, що дійшла до нас, було виготовлено у 1701 році, коли гетьман Іван Мазепа вирішив подарувати Євангеліє Переяславському кафедральному собору, який він побудував та прикрасив власним коштом.

Під час Другої світової війни книгу вивезли до Уфи, де вона зберігалася у приміщенні історико-краєзнавчого музею. У повоєнні роки видання повернулося до Києва, але довго лежало на звалищі під сходами в одному з приміщень Києво-Печерської лаври, поки його не ідентифікували. У 1948 р. передали на зберігання до теперішнього Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, де пам'ятка зберігається і донині.

У грудні 1991 року на "Пересопницькому Євангелії" присягав на вірність українському народові перший Президент України Леонід Кравчук. Наступні президенти України продовжили цю традицію і цей знаменний факт відкрив новий етап у долі книги, нові перспективи у час творення Української Держави.

Житомирські