101 рік життя Антоніни Запольської

14 березня 2025 р. 16:26

14 березня 2025 р. 16:26

Сьогодні у Кропивні святкують не просто день народження. Це 101 рік життя Антоніни Запольської – жінки, яка пройшла через випробування, які важко уявити.

Привітати ювілярку завітали представники Брониківської сільської ради, які щиро побажали їй міцного здоров’я, радості, миру та ще багатьох років щасливого життя. Кожен такий день народження є гордістю для громади, адже довгожителі – це носії історії, традицій і незламного духу українського народу.

Дитинство в часи колективізації

Антоніна Іванівна народилася 14 березня 1924 року в багатодітній селянській родині на хуторі Соловки під Федорівкою. Дитинство її припало на страшні роки колективізації, коли сім’я втратила все своє майно. П’ятеро старших сестер змушені були піти в найми, а маленька Антоніна залишилася з мамою, яка теж працювала у наймах, щоб прогодувати доньку.

Війна та роки поневірянь у неволі

Та найстрашніше чекало попереду. У 18 років її, як і багатьох молодих українців, насильно вивезли до Німеччини. Це був 1942 рік. Заксенхаузен – концтабір, де вона опинилася, – став її новою реальністю. Там не було місця жалю чи слабкості: лише голод, важка праця і боротьба за кожен день.

«Насильно забирали, ми ховалися, але не змогли втекти. Пам’ятаю, як стояли у строю, голодні, налякані. Давали шматочок хліба – і ти вже мав вижити», – згадує Антоніна Іванівна.

Звільнили її у 1945-му, але повернення додому не принесло полегшення. Замість радості на неї чекала підозра – працювала в Німеччині? Отже, винна. Колгосп, найважча робота, байдужість і несправедливість.

Післявоєнні роки та важка праця

Повернувшись на батьківщину, Антоніна Запольська стала працювати в колгоспі. Їй доручали найважчі завдання – вона була причеплювачем на тракторі, працювала на комбайні, доїла корів, вантажила колоди в лісі. Її тендітні руки постійно вкривали мозолі, але вона не зламалася.

«Я працювала дуже важко, орала з биками, руки всі у мозолях були», – згадує вона.

Попри всі труднощі, Антоніна Запольська не втратила доброти та сили духу. Вона завжди допомагала рідним і близьким, дбала про племінників, хоча власної сім’ї так і не створила.

Родина та підтримка

До 99 років Антоніна Іванівна жила сама в селі Кропивня. Її племінники завжди дбали про неї, хоча з 12 родичів нині залишилося лише троє. Найменша племінниця, Ніна Ясінська, розповідає, що після травми ноги в 2024 році бабуся переїхала до своєї родички Галени Яблонської у Звягель.

«Моя мама, тьотя Тоня, бабуся і я – нас четверо жило разом. Це вона мене вигляділа», – каже Галена Яблонська.

Молитва за Україну

Попри поважний вік, Антоніна Іванівна слідкує за подіями в країні і молиться за українських військових.

«Я бажаю їм здоров'я і за них молюся день і ніч. Чекаю на перемогу і хочу дожити, щоб побачити мир», – говорить ювілярка.

Її історія – це історія нескореного духу, відваги та людяності. Сьогодні, у свій 101-й день народження, вона є символом незламності, віри та сили української жінки. Нехай доля й надалі дарує їй щасливі моменти, тепло рідних сердець та мирне небо над головою.

Житомирські