Історія жіночого футболу: від заборон до професіоналізації

20 квітня 2025 р. 15:06

20 квітня 2025 р. 15:06

Футбол є одним з найпоширеніших та найдавніших ігор людства. Знайдені архівні джерела в Китаї, Єгипті та стародавній Греції дають підстави науковцям стверджувати, що футбол був знайомий людству задовго до нашої ери. Жіночий футбол заявив про себе лише на початку 90-х років XX ст., а саме в 1991 році, коли відбувся перший чемпіонат світу серед жіночих збірних, після чого інтерес до нього почав стрімко збільшуватися серед вболівальників.

Самими ранніми свідченнями про жіночий футбол вважаються фрески, створені в Китаї близько 2000 років тому. Також в низці письмових документів згадується про давню китайську гру «цу цзюй», що в перекладі означає: «копати м’яча». Хоча китайці відносили її до різновидів карате, тактика «цу цзюй» дуже нагадує футбольну: гравці ділилися на дві команди, перемагала та, у якої було більше влучних ударів. В «цу цзюй» грали жінки. У Середньовіччя жіночий футбол був заборонений у Китаї. І довгий час про нього не було згадок.

Наступну згадку про жіночий футбол відносять аж до XVІІ сторіччя. Історія оповідає про незвичайний такий двобій з м’ячем між заміжніми й незаміжніми жінками, що проходив невеличкому шотландському містечку. Тоді жінки сильно ризикували, адже їх могли оголосити чаклунками і піддати екзекуції. Але все-таки основоположником жіночого футболу, так само як і чоловічого, заведено вважати Англію. Принаймні, одна жіноча футбольна команда існувала ще в XІX столітті.

Як свідчать архіви, в 1895 році був заснований перший жіночий футбольний клуб — «Бритиш Леді Футбол Клаб». Він вважається першим в історії клубом аматорів жіночого футболу. В березні того ж року датується перший матч жіночих команд, що отримав офіційне визнання. Англійські футболістки грали за принципом – північанки проти південок. Північ перемогла з явною перевагою — 7:1.

«Бритиш Лэди Футбол Клаб» користувалася певною популярністю, і її матчі збирали солідну по тим часам глядацьку аудиторію. В Європі ХХ століття національні футбольні асоціації Англії, Німеччини, Голландії оголосили жіночий футбол поза законом. Попри те, що у 1912 році Англійська асоціація заборонила жінкам грати на стадіонах де проводяться матчі чоловічої ліги, величезне поширення жіночий футбол здобув у період першої світової війни.

В роки лихоліття, 1915 і 1916 роках багато дівчат підліткового віку змушені були залишати домівки й влаштовуватися працювати на військові заводи. Вони занурились в світ виснажливої праці та суворої дисципліни. Це стало причиною серйозних зміну психіці, і Міністерство військової промисловості створило спеціально для цієї категорії робітниць відділ охорони здоров’я й соціального забезпечення. Третьою за поширеністю формою дозвілля — після танців і плавання — стала груба чоловіча гра, футбол.

Структура жіночого футболу спочатку була хаотична, а згодом почала ускладнюватися. З першу це були локальні заводські турніри «цех на цех», далі у містах стали збиратися збірні команди, а їхні матчі відбувалися на аренах, що належали клубам професійних дивізіонів. Уже тоді жіночий футбол міг стати на професійні рейки. Але ті гроші, що леді збирали від вхідних квитків, йшли на благодійну допомогу жертвам війни. Рекордним виторгом стали 600 фунтів стерлінгів, внесені в касу стадіону «Норт Енд» у Престоні 10 тисячами глядачів гри, що відбулася на Різдво 1917 року.

У квітні 1920 року в Англії відбувся перший у світі міжнародний двобій між британською командою «Дикий Керр Ледіс» і французької «Феміною», зустріч закінчилася з рахунком 2:0 на користь господинь. Саме тоді жіночий футбол вийшов на новий виток популярності. «Феміна» була витвором мадам Мії – одного з перших організаторів жіночого спорту в Європі. «Дикий Керр Лэдіс» вважали найбільш прогресивною заводською жіночою командою. Вона базувалася в Престоні й зібрала таку армію прихильниць. На її матч із «Сент-Хелен Лэдіс» (4:0) прийшло 53 тисячі вболівальників.

Здавалось, тепер вже жіночий футбол ніколи не поступиться чоловічому. Але не так сталося. Багато чоловіків, переконані, що футбол — суто чоловічий вид спорту, навіть не могли собі уявити: як це жінка й раптом з м’ячем, і раптом не гірше чоловіка. Вони заявили, що футбол нібито нежіноче заняття, він шкодить їхньому здоров’ю, як майбутнім матерям, та й взагалі жінка й футбол мислилися як поняття несумісні. Наслідок жіночий футбол заборонили. Дівчата звісно не закинули справу, але грали вже, щоб ніхто не бачив.

30 січня 1921 року Англійська футбольна асоціація оголосила, що «футбол абсолютно не пасує слабкій статі», і заборонила клубам видавати дозволу на організацію жіночих футбольних команд. Всі заборони були зняті тільки в 1969 році. Попри всі намагання жінок в Англії та на континенті, щось змінити були марні. Лише наприкінці 60- х років, з ростом феміністських рухів у демократичному світі почалися якісь зрушення.

Особливе значення мав неофіційний чемпіонат світу, що відбувся в 1966 році в Англії. З того часу в низці країн (Англії, Франції, Італії,Чехословаччині) почали діяти жіночі федерації футболу, проводитися національні чемпіонати. В 1969 році відбувся перший після довгої перерви міжнародний матч (італійки здолали датчанок з рахунком 3:1) і було створено першу організацію,що мала хоча б якусь вагу — Міжнародна європейська федерація жіночого футболу. Відшукавши собі спонсора в особі виноторгового італійського концерну «Наддержава й Россі», вона провела в 1970 році перший турнір, голосно названий чемпіонатом світу, а через рік відбувся його другий розіграш у Мексиці. На початку 70- х в Італії вдалося запустити першу професійну лігу жіночого футболу.

У 1987 році в Китаї відбувся перший офіційний турнір жіночих збірних під егідою ФІФА. 12 команд з усіх континентів були розбиті на три групи: «А» — Китай, Канада, Голландія, Беріг Слонової Кістки, «В» — Бразилія, Австралія, Норвегія, Таїланд, «3» — Швеція, США, Чехословаччина, Японія. Вісім кращих збірних склали чвертьфінальні пари: Китай — Австралія (7:0), Швеція — Канада (1:0), Бразилія — Голландія (2:1), Норвегія — США (1:0). У півфіналі з однаковим рахунком 2:1 шведки здолали китаянок, а норвежки збірну Бразилії. Фінальний матч приніс перемогу збірній Норвегії – 1:0.

В 1996 році жіночий футбол став повноправним учасником олімпійського руху. У 2002 році в Канаді відбувся перший чемпіонат світу серед футболісток не старше 19 років, в якому взяли участь 12 збірних.

На сьогоднішній день жіночий футбол користується великою популярністю і налічує близько 25 млн. професійних футболісток у світі. Існує жіноча Ліга чемпіонів, офіційно проводяться чемпіонати світу. Жіночий футбол визнали у всіх розвинених державах. В Європі та США матчі жіночого футболу з кожним роком збирають усе більше й більше глядачів. А в Китаї та Японії по популярності жіночий футбол зрівнявся із чоловічим. Жіночий футбол входить до програми Олімпійських ігор, ФІФА та УЄФА проводять чемпіонати світу та Європи серед жіночих команд, чемпіонати світу та Європи серед молодіжних та юнацьких національних збірних команд.

Софія Микитюк

Житомирські