Місяці тортур і невідомості у російському полоні: історії Віталія Лавриновича та Богдана Дмитренка

09 травня 2025 р. 14:27

09 травня 2025 р. 14:27

6 травня під час чергового обміну військовополоненими Україна повернула з російського полону двох захисників зі Звягельського району – 24-річного Віталія Лавриновича з села Федорівка та 23-річного Богдана Дмитренка із Суслів. Обидва захисники були поранені, пережили нелюдські умови утримання і тривалий період без зв’язку з рідними.

Історії воїнів зі Звягельщини розповіли кореспонденти Суспільного Житомир.

24-річного воїна з села Федорівка Брониківської громади Віталія Лавриновича повернули з полону 6 травня. Про це Суспільному розповіла його мама Людмила Лавринович.

За її словами, Віталій Лавринович пробув у полоні 22 місяці. Потрапив туди поранений.

"На відео у російських соцмережах ми побачили, що Віталій весь перебинтований. Син розповів після звільнення 6 травня, що у нього посічена вся ліва сторона. Він мав відкриті переломи, кістки стирчали з лівої руки. У військовому госпіталі в Сімферополі руку йому склали і скрутили апаратом Ілізарова. Він з тим апаратом був півтора року. А нога теж була перебита. На ногу ніхто не глянув. І там вона і гнила, казав, і черви були на ній. Нога зросталася сама по собі, при тому, що він був у шпиталі. Ногу не лікували. Тепер будуть ще операції, ще уламки будуть витягувати, ще операція буде на руці. Попри ці проблеми, дух його не зламали. Він сказав, що його фізично ламали, але дух зламати їм не вдалося. Син принципово говорив українською мовою, за що його били. Били за те, що ми – українці", – розповіла Людмила Лавринович.

Автор: Фото надала Людмила Лавринович/Суспільне

За словами мами воїна, нині Віталій на карантині. Але вони часто розмовляють по відеозв'язку.

"Син дуже схуд. Раніше він був 96 кілограмів, а зараз – 62. У полоні він перебував з 16 липня 2023 року", – сказала Людмила Лавринович.

За її словами, Віталія мобілізували у лютому 2023 року.

"Син закінчив 9 класів Слободороманівського ліцею, а потім – Звягельський політехнічний фаховий коледж. Після технікуму його призвали на строкову військову службу. Він потрапив у Національну гвардію України. Служив у Києві. Саме тоді почалася пандемія коронавірусу. Він перехворів на COVID-19 і через ускладнення 3 місяці провів у госпіталі. Потім його комісували. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Віталій працював на заводі у Житомирі. Під час роботи заочно здобув вищу освіту, закінчив Поліський національний університет. 18 лютого 2023 року його мобілізували", – розповіла мама воїна.

Автор: Фото надала Людмила Лавринович/Суспільне

Віталій Лавринович служив у складі 31-ої окремої механізованої бригади.

"Він був медиком у батальйоні матеріально-технічного забезпечення. І так сталося, що після того, як його мобілізували, він ще потрапив в лікарню. Йому зробили операцію. Після лікування з 14 травня 2023 року він воював у Донецькій області. У липні ми втратили з ним зв'язок. 5 діб нічого не було відомо, а потім зателефонував з польського номера якийсь чоловік і сказав, що син у них. Віталію трубку не дали, але я почула його голос, він крикнув, що поранений і у полоні. І все, а далі звісток не було", – розказала мама Віталія.

11 місяців її сина вважали безвісти зниклим. А 10 червня 2024 року Міжнародний Червоний Хрест офіційно сповістив, що Віталій у російському полоні.

"Але ми вже знали, що він у полоні, бо було відео в інтернеті. На одному з них ми бачили, що Віталій лежав на ношах, в крові і забинтований. Нині я дуже дякую Господу Богу за його збережене життя і за повернення додому. Він, дійсно, відмолений. За нього стільки було церковних служб, всі молилися, всі просили Бога", – сказала Людмила Лавринович.

23-річний воїн з села Сусли Стриївської територіальної громади Богдан Дмитренко провів у полоні рік. Про це Суспільному розповів його тато Микола Дмитренко.

За його словами, Богдан — наймолодший серед шести дітей у сім'ї. Він має сестру та чотири брати.

"Богдану 23 роки, з яких 5 він прослужив в армії. Син народився 20 квітня 2002 року у селі Горбове Ємільчинської селищної територіальної громади Звягельського району. Потім ми переїхали у село Сусли. Там Богдан закінчив Суслівський ліцей, а затим – Звягельський політехнічний фаховий коледж. Здобув професію бухгалтера-економіста. Як тільки склав випускні іспити, то його призвали на строкову військову службу. Богдан служив у президентському полку ЗСУ", – розповів тато воїна.

Автор: Фото надав Микола Дмитренко/Суспільне

Відслуживши в армії, Богдан Дмитренко півтора місяця пропрацював на пошті, а потім розпочалося повномасштабне вторгнення Росії.

"24 лютого 2022 року син пішов до військкомату, сам пішов, добровольцем. Служив у Краматорську, в Чернігові. Воюючи у складі 31-ої окремої механізованої бригади на Харківщині, Богдан отримав поранення. Після лікування у госпіталі його перевели у 72 - гу окрему механізовану бригаду імені Чорних Запорожців. Перебуваючи у селищі Володимирівка Волноваського району Донецької області, син потрапив у засідку і його забрали в полон. Командир побачив це з дрона. Це сталося 15 травня 2024 року", – розказав Микола Дмитренко.

За словами тата воїна, їм офіційно сповістили, що Богдан потрапив у полон.

"Після цього рік не було від сина ніякої звістки. Ми нічого про нього не знали. І лише 6 травня 2025 року нам повідомили, що Богдана звільнили з полону під час обміну військовополоненими. Коли ми дізналися про це, то ті емоції, які нас переповнювали, неможливо передати словами. Це можуть відчути лише ті, хто пережив те ж саме, що й ми", – сказав Микола Дмитренко.

Автор: Фото надав Микола Дмитренко/Суспільне

Раніше ми писали, що троє захисників зі Звягеля, Федорівки та Суслів повернулися з російського полону. Деталі тут .

Житомирські