У Житомирі прощалися із Воїном Микитою Афанасьєвим: полеглого Захисника вдалося повернути через півтора року

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Житомирі прощалися із Воїном Микитою Афанасьєвим: полеглого Захисника вдалося повернути через півтора року

12 травня 2025 р. 17:46

12 травня 2025 р. 17:46

Афанасьєв Микита Дмитрович (14.09.1994 - 14.12.2023 рр)

Микита народився 14.09.1994р. в м. Брянка на Луганщині. Закінчив ЗОШ №23, де зарекомендував себе як ерудований, наполегливий і цілеспрямований учень. Брав участь у предметних олімпіадах, здобував призові місця, грав у шкільній команді «Що? Де? Коли?», був активним учасником КВК. Його дитяче захоплення шашками принесло перемогу у Всеукраїнських змаганнях «Диво шашки». У 2012 році був нагороджений дипломом за участь у Кубку України з футболу Євро-2012 серед школярів. Футбол залишався його пристрастю протягом усього життя.

“Для всіх він був просто — Нєкіт.

Він приєднався до нашого руху на початку відновлення ФК «Полісся» — ще у 2018–2019 роках. І одразу став своїм: харизматичний, відданий, надійний.

Він заряджав сектор так, як ніхто інший — головний барабанщик White ZT Family, з вогнем в очах і серцем, яке билося в ритмі кожного нашого скандування. Він підтримував команду, жив цим рухом. Його ідеї, його присутність, його голос — усе це стало частиною становлення WZTF” , - написали друзі у соцмережі.

У Житомирі прощалися із Воїном Микитою Афанасьєвим: полеглого Захисника вдалося повернути через півтора року

У Брянському професійному ліцеї здобув кваліфікацію електрогазозварника. Після строкової служби у Збройних Силах України повернувся до мирного життя. Та у 2014 році разом із родиною був змушений покинути рідне місто через бойові дії та переїхав до м.Житомира, яке згодом стало для нього другим домом. Тут почав працювати барменом.

Друзі згадують Микиту як спокійного, розсудливого, мудрого і надійного. Він не прагнув бути в центрі уваги, але завжди був поруч, коли потрібна підтримка чи допомога. Для фансектору футбольного клубу «Полісся» він був серцем — тим, хто задавав ритм підтримці вболівальників, б'ючи у барабан так, ніби від того залежав результат гри.

Із першого дня повномасштабної війни Микита без вагань став до лав захисників України. Мужньо і самовіддано боровся з ворогом. Його сила духу, рішучість, виваженість, самовіддача при виконанні бойових завдань викликали непересічний авторитет і повагу у колі побратимів та командирів. За час військової служби був неодноразово нагороджений грамотами та подяками за врятовані життя, за відданість Батьківщині, за любов до України та її народу.

Він був не просто Воїном — він був Людиною з великим серцем. Вмів любити глибоко, підтримувати у найтяжчі миті, розрадити словом і усмішкою.

Воїн героїчно загинув 14 грудня 2023 року, до останку залишившись вірним сином України. Лише через рік і п’ять місяців Герой повернувся на щиті до міста, яке стало йому рідним…

Микито, Ти назавжди в наших серцях — як Герой, як Друг, як Людина. У кожному ударі барабана, в кожному матчі, в кожному мирному дні — житиме пам’ять про Тебе, Герою!..