"Тут весь двіж": усе про "Молодію" зі слів лідерки Оксани Чаплінської

25 травня 2025 р. 17:02

25 травня 2025 р. 17:02

Затишні диванчики, мелодії піаніно і гомін юних голосів створюють атмосферу, де оживають ідеї, а молодь вірить, що може змінити свою громаду. У центрі цього руху – Оксана Чаплінська, студентка КНУ ім. Шевченка й невтомна мрійниця, яка разом з однодумцями перетворили занедбаний простір на осередок життя – молодіжний простір "Молодія".

Від сумнівів до перших меблів

Офіційно ГО "Молодія" з’явилася у травні 2024 року, але Оксана згадує, що справжня робота почалася пізніше – коли в їхньому приміщенні з’явилися перші меблі. "Ми зареєстрували організацію в травні, але активно працювати почали, коли простір уже збудували й завезли столи, стільці, диванчики – це було в листопаді", – розповідає вона. До того, в липні, за проєктом "Віднова" команда відновила занедбане приміщення та провела перші зустрічі. "Саме тоді я зрозуміла: є місце, є люди – можна діяти", – додає дівчина.

Ідея створення "Молодії" належить Юлії Ейсмонт-Мігей та Інні Менчинській, які допомогли створити молодіжне ком'юніті та розгледіли в Оксані лідерські риси. "Вони розповідали, що таке громадська організація, які можливості це відкриває, заохотили мене й досі допомагають", – каже вона.

Оксана з дитинства була активною: ходила на всі гуртки, брала участь в олімпіадах, закінчила школу із золотою медаллю (200 балів з української мови, 187 з математики, 181 з англійської мови), відвідувала художню, музичну школи й займалася танцями. "Мене знали всі через мою активність, тому знайти мене було неважко", – усміхається вона.

Рішення очолити "Молодію" далося дівчині непросто. "Я сумнівалася, чи зможу поєднувати навчання в університеті, де вивчаю англійську, німецьку та планую іспанську, ще й іноді роботу", – зізнається вона. Але перспектива подаватися на гранти й змінювати інфраструктуру міста переконала її. А коли Юлія Ейсмонт-Мігей з Інною Менчинською згадали про можливість допомогти безпритульним тваринам, Оксана остаточно сказала: "Я готова!"

Перші кроки

Першою проблемою стало фінансування. "Важко почати без грошей, але ми вирішили це щедруванням", – розповідає Оксана. Під час різдвяних свят організація зібрала гарну суму: 4,5 тисячі гривень віддали на ЗСУ, а решту витратили на простір. "Купили чайник – тепер можемо пити чай коли завгодно, а не позичати десь, обігрівачі, бо було холодно, і покривала", – ділиться вона. Ці дрібниці зробили місце затишним, а згодом дозволили провести перші майстер-класи: закупили матеріали, учасники внесли символічну плату – так з’явився початковий бюджет.

Підтримка прийшла й від громади: місцевий підприємець Сергій Вовк передав стільці й столи, Баранівська музична школа позичила проєктор та допомогла з канцелярією, міськрада забезпечила піддонами, матрацами та пледами, Галина Олійник подарувала фортепіано.

"Юлія Сергіївна, як директорка Баранівської музичної школи, завжди підкидає можливості – де щось не використовується, ми беремо", – пояснює Оксана. Цей принцип – брати все, що дає життя, – став основою "Молодії".

Життя організації

Сьогодні в "Молодії" вирує життя. 18 активних учасників від 14 до 26 років щодня переписуються, планують, пропонують ідеї. "Перша команда розформувалася, але тепер у нас стабільна група, на яку можна покластися", – каже Оксана. Вони хочуть залучати більше старших – уже приходили 25-річні, яким бракує друзів свого віку.

Тематичні заходи – гордість організації. "До Дня святого Валентина ми робили світлову фотозону, грали в "Правду чи дію" із завданнями типу сфотографуй друга й виклади в інстаграм. Емоцій було купа!" – згадує Оксана. Був і "Таємний Санта" з обміном подарунками, і "Успішні історії", де Баранівський міський голова Олександр Мігей та підприємці ділилися досвідом. "Ми знімали відео, монтували – це надихало", – додає вона.

У команді з’явилися традиції. Кактус від директорки фітнес-клубу Record club Тетяни Савчук став тотемом: "Ми міряємо, чи він росте, ставимо палички, щоразу називаємо по-новому". А ще є Едик – друг у Києві, душа компанії. "На кожному заході телефонуємо йому: «Едику, коли приїдеш? Усі сумують", – сміється Оксана.

Фінансування і дисципліна

Фінансування залишається головною проблемою. "Гранти йдуть на прифронтові регіони, але ми подаємося, шукаємо небайдужих у громаді", – пояснює дівчина. Дисципліна в команді ще не сформована: "Ролі не розподілені, усі на рівних. Я організовую, але коли зайнята навчанням, хтось бере відповідальність". Оксана мріє про чіткий поділ: хтось відповідає за SMM, хтось за закупівлі, хтось – за простір. "Це прийде з часом, коли кожен знайде своє", – вірить вона.

Бували й збої. "Майстер-клас затримався – не було матеріалів, ніхто не хотів їх купувати. Посумували, але відновилися", – згадує Оксана. Робота на відстані теж дратує: "Тяжко відстежити, хто що робить, коли я в Києві".

Плани у "Молодії" цікаві. Планують екоакцію – прибиратимуть територію біля річки Видолоч, а потім посидять біля вогнища з вечерею за ініціативою Тетяни Савчук.

Оксана хоче студію звукозапису: "Музикантів у нас вистачає, а студії немає. Бачила, як це роблять в інших громадах через гранти". Через п’ять років вона бачить "Молодію" місцем, де завжди щось відбувається, з нормальною командою. "Щоб кожен міг щось по собі лишити", – каже вона.

Мрія дівчини – притулок для безпритульних собак. "Це величезна проблема в Баранівці. Я колись хотіла ставити мисочки з водою, але це не вихід", – зітхає. З необмеженим бюджетом вона б реалізувала саме це.

"Ми кажемо: "Тут весь двіж". У нас тихо не буває", – усміхається Оксана. Щоп’ятниці – настільні ігри, щонеділі – кіно, а між тим – гра на піаніно чи гітарі. "Піаніно, диванчики, пледи – без них наш простір не наш", – додає дівчина. Це місце відпочинку й соціалізації: "Після новин хочеться забути про все, а тут можна це зробити".

Фото Іванни Педик та з архіву Оксани Чаплінської

Житомирські