вологість:
тиск:
вітер:
Пожежний-рятувальник зі Звягеля Артур Васюк: "Мушу бути сильним – хтось чекає допомоги"
04 червня 2025 р. 17:22
04 червня 2025 р. 17:22
Його руки гасять полум'я, його серце рятує життя. Понад 14 років Артур Васюк , пожежний-рятувальник зі Звягеля – це більше, ніж просто професія. Це покликання, викуване у вогні та випробуване найстрашнішими катастрофами. Він – той, хто крок за кроком іде туди, звідки інші відступають, у пекло пожеж, крижаний холод і моторошну темряву, аби вирвати з її лап людські долі.
Вогняне хрещення та виклик самому собі
Артур пам'ятає це, наче вчора. Зима 2011 року, село Ярунь. Горить готельний комплекс, а на вулиці – мінус 20 градусів . Вода миттєво перетворюється на лід, все примерзає до рук, кожен рух – це боротьба. Саме він остаточно зрозумів: рятувальник – це не просто фах. Це виклик самому собі. Ця пожежа стала його справжнім вогняним хрещенням, після якого він більше ніколи не сумнівався у своєму виборі.
З початком повномасштабного вторгнення робота стала ще небезпечнішою й відповідальнішою. Після ворожої атаки у червні 2023 року, Артур із колегами ліквідовували загоряння у зруйнованих приватних будинках. Загинула одна людина, ще троє були поранені.
"Ми приїхали – і перше, що побачили, – сльози . І ми знали: треба діяти швидко", – згадує він.
Його пам'ять зберігає й інші жахливі картини. ДТП на трасі Київ-Чоп , де загинуло близько десяти людей. "Витягали загиблих з-під автобуса… Це був один із найстрашніших викликів у моєму житті".
"Хтось чекає моєї допомоги": формула незламності
У ті моменти, коли паніка охоплює все навколо, Артур Васюк залишається непохитним. Його внутрішній компас – це відчуття відповідальності. "Я завжди думаю: хтось чекає моєї допомоги . Я зобов’язаний виконати свою роботу на всі 100%", – ці слова стали його життєвим кредо, щитом, що тримає в найважчі хвилини.
Опора в тиші та мрія про мирне небо
За межами пожежної частини, Артур – звичайний сім'янин . Він щасливо одружений і виховує трирічного сина . Родина – його найміцніший тил, джерело спокою та відновлення. У рідкісні вільні хвилини він віддає перевагу тиші: риболовля, прогулянки з родиною, прості моменти, яких так бракує у вир війни.
І в цій тиші народилася його найбільша мрія: "Перемога – це коли мій син ростиме в мирній країні . Без сирен, укриттів і страху. З дитинством – щасливим і справжнім ".
Його мрія – спокій. Його зброя – сила духу. Його фронт – вогонь, завали, дим. Артур Васюк не прагне слави, він просто рятує. І саме такі незламні люди, як він, є справжніми героями, на яких тримається наша Україна .
Джерело: novograd.city
Новини рубріки
Приватна компанія знову домагається розробки кар’єру на Радомишльщині: громада проти
06 червня 2025 р. 14:14
У Житомирському районі внаслідок наїзду вантажівки загинула жінка
06 червня 2025 р. 14:09
