Пам'ять викарбувана у камені: відкриття меморіальних дощок Героям

12 червня 2025 р. 19:29

12 червня 2025 р. 19:29

10 червня в місті Овруч відбулися заходи сповнені глибокої скорботи та щирої вдячності — на фасаді Овруцького ліцею №3 та на стенді біля Овруцького професійного ліцею було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь наших Героїв, випускників даних закладів, які віддали життя за Україну:

Федоренку Владиславу Володимировичу

Клименку Сергію Олексійовичу

Швабу Віталію Володимировичу

Тягуру Дмитру Миколайовичу

Кирдану Олегу Івановичу

Ленку Андрію Володимировичу.

Церемонія відкриття зібрала родини Героїв, освітян, і небайдужих жителів громади. Саме рідним — тим, хто зберігає у серці найтепліші спогади про своїх синів, батьків, чоловіків, братів — було надано почесне право відкрити меморіальні дошки. Вшановуючи пам’ять полеглих, присутні схилили голови у хвилині мовчання.

Чин освячення меморіальних знаків звершив н астоятель Свято – Макарівського храму Православної церкви України отець Олександр . Його молитва линула в небо, як прохання про вічний спокій Героїв.

Зі словами глибокої вдячності до присутніх звернувся міський голова. Він підкреслив: "Ми зобов’язані берегти пам’ять про тих, хто заплатив найвищу ціну за наше мирне небо. Ці дошки — не просто плити з іменами. Це — закарбована історія мужності, яка має жити в серцях поколінь."

Найбільше торкнув  серця присутніх виступ мами загиблого Героя Федоренка Владислава Володимировича – Тетяни Олексіївни. Кожне її слово сповнене ніжності, втрати, білю, материнської гідності та гордості за сина. Слухаючи її, важко було стримати сльози.

До слів вдячності та пам’яті долучилися й заступник директора Овруцького ліцею №3 Наталія Мельникова, і методист Овруцького професійного ліцею Тетяна Пешко. Вони говорили про те, якими світлими, добрими й гідними були ці учні, котрі завжди будуть прикладом для молоді, що нині сидить за партами.

Меморіальні дошки тепер назавжди стануть частиною стін рідних закладів, нагадуючи кожному — свобода має ціну. Імена Героїв житимуть у пам’яті нащадків.

Вони загинули за Україну. Ми — живемо, щоб їх пам’ятати.

10 червня в місті Овруч відбулися заходи сповнені глибокої скорботи та щирої вдячності — на фасаді Овруцького ліцею №3 та на стенді біля Овруцького професійного ліцею було урочисто відкрито меморіальні дошки на честь наших Героїв, випускників даних закладів, які віддали життя за Україну:

Федоренку Владиславу Володимировичу

Клименку Сергію Олексійовичу

Швабу Віталію Володимировичу

Тягуру Дмитру Миколайовичу

Кирдану Олегу Івановичу

Ленку Андрію Володимировичу.

Церемонія відкриття зібрала родини Героїв, освітян, і небайдужих жителів громади. Саме рідним — тим, хто зберігає у серці найтепліші спогади про своїх синів, батьків, чоловіків, братів — було надано почесне право відкрити меморіальні дошки. Вшановуючи пам’ять полеглих, присутні схилили голови у хвилині мовчання.

Чин освячення меморіальних знаків звершив н астоятель Свято – Макарівського храму Православної церкви України отець Олександр . Його молитва линула в небо, як прохання про вічний спокій Героїв.

Зі словами глибокої вдячності до присутніх звернувся міський голова. Він підкреслив: "Ми зобов’язані берегти пам’ять про тих, хто заплатив найвищу ціну за наше мирне небо. Ці дошки — не просто плити з іменами. Це — закарбована історія мужності, яка має жити в серцях поколінь."

Найбільше торкнув  серця присутніх виступ мами загиблого Героя Федоренка Владислава Володимировича – Тетяни Олексіївни. Кожне її слово сповнене ніжності, втрати, білю, материнської гідності та гордості за сина. Слухаючи її, важко було стримати сльози.

До слів вдячності та пам’яті долучилися й заступник директора Овруцького ліцею №3 Наталія Мельникова, і методист Овруцького професійного ліцею Тетяна Пешко. Вони говорили про те, якими світлими, добрими й гідними були ці учні, котрі завжди будуть прикладом для молоді, що нині сидить за партами.

Меморіальні дошки тепер назавжди стануть частиною стін рідних закладів, нагадуючи кожному — свобода має ціну. Імена Героїв житимуть у пам’яті нащадків.

Вони загинули за Україну. Ми — живемо, щоб їх пам’ятати.

Житомирські