"Гріх на душу": Житомирщина, забуті історії та "сімейні карми" у новому детективі Мартина Якуба

21 червня 2025 р. 20:17

21 червня 2025 р. 20:17

21 червня у садочку музею Косачів говорили про літературу. Правда, трохи не типову для музею. Саме там відбулась презентація книги "Гріх на душу" Мартина Якуба – детективу, що занурює читача у глибини людської природи, витоки вчинків та… таємниці Житомирщини.

Ідея, що народжена в Неділищі: від локації до расизму та "карми предків"

Перед презентацією ми поспілкувались з автором про новий роман. Мартин Якуб розповів, що ідея "Гріха на душу" зародилася не з однієї "іскри", а формувалася поступово, починаючи з локації .

"Почалося все з місцевості, з місця. Я багато читаю і помічаю, як іноземні письменники майстерно описують свої міста та села. Для прикладу Стівен книг написав десятки книжок, де події відбуваються у штаті Мен. А про Житомирщину, як на мене, художніх романів не так багато, хоча краєзнавчих книжок вистачає. Моя бабуся родом з Неділища , і там пройшли найщасливіші роки мого дитинства. Саме тому я обрав це село як основу", – ділиться автор.

Оскільки Мартин Якуб пише детективи, то йому потрібен був злочин, що мав статися саме у Неділищі. Далі на черзі був важливий соціальний підтекст . Письменник свідомо шукав важливі, але, можливо, не такі очевидні соціальні теми, що існують у нашому суспільстві. Так у романі з'явилася тема расизму , поєднана з образом дівчини з Неділища, яка навчалася в Житомирській агроакадемії, зустріла хлопця з Руанди, і їхня донька тепер живе в цьому українському селі.

Головна ж ідея, як зізнається Мартин Якуб, – це питання "звідки беруться наші вчинки?" . Він не обмежується лише вихованням чи оточенням, а занурюється глибше: "Насправді я в цьому романі розкриваю таку тему, що нашими вчинками можуть керувати дії наших предків. Це не містика, це науково доведено". За словами автора, цей досвід передається з покоління в покоління, іноді навіть неусвідомлено, спонукаючи до вчинків, причини яких ми самі не розуміємо. Це, по суті, головний лейтмотив "Гріха на душу" .

"Гріх на душу": назва-підказка та подорож Саллі Кондратюк

Назва "Гріх на душу" – не випадкова. Вона одразу натякає на жанр та філософський підтекст. "Коли людина вчиняє певний злочин, то, відповідно, вона бере гріх на душу. Ця назва підходить до жанру. Ти не подумаєш, що це мелодрама чи любовний роман. Це або трилер, або детектив-кримінальний роман", – пояснює Мартин Якуб. Він прагнув, щоб назва викликала багато асоціацій, крім очевидного вбивства: "А що таке гріх? І які вчинки твої можуть вважатися суспільством грішними?"

Головна героїня роману – Саллі Кондратюк , поліцейська з Америки, яка потрапляє в українське село. На питання про те, наскільки важко було передати її культурний шок та емоції, автор відповів, що просто писав. Він пояснив вибір іноземки: "Українці своїм селом не здивуєш. Мені потрібен був персонаж, який зможе подивитися на наше село та на людей відстороненим поглядом, і що все для неї буде в диковинку: наші звичаї, міста, села, зовнішній вигляд, спілкування людей". Саллі родом з Північної Дакоти, і для створення її образу Мартин Якуб спілкувався з представниками української діаспори там, консультуючись про їхнє сприйняття українських реалій.

Окрім Саллі, у книзі є й інші важливі персонажі, які ви зможете дізнатись – прочитавши книгу

Географія Житомирщини у романі представлена широко. Згадується наш рідний Звягель (хоча автор починав писати епізод ще коли місто було Новоградом, але свідомо обрав нову назву), Ємільчине (або, як його називають місцеві, Мільчин), а також Яблунець, Бараш та Неділище.

Ось уривок з тексту, де згадується про Звягель

"... Саллі була дуже задоволена. Непомітно для себе виїхала до селища, на якій була перекреслена назва населеного пункту.
"Ха, я тепер маю авто, і нічого мене не зупиняє від того, щоб поїхати у Звягель пошукати Іру, — майнула думка".

Саллі нічого не сказала Любомиру про Іру, подругу Афії, яка зникла в день смерті дівчини. Незважаючи на все більшу довіру до Любомира після кожної зустрічі, вона вирішила залишити деякі деталі лише для себе. Особливо дивно для Саллі було усвідомлювати, що Іра не прийшла на похорон подруги. За свідченнями людей, які знали цю трійцю, вони були надзвичайно близькі, тому відсутність Іри на церемонії вимагала справді вагомих причин.

Саллі ввела адресу, отриману від сусідки Дмитренків, у навігаційну систему свого телефона: Звягель, вулиця Шевченка, 32. Навігатор вказав відстань у сорок дев’ять кілометрів. Саллі завжди насолоджувалася рухом і відчуттям свободи, яке надавали подорожі автомобілем. Хоча привід для цієї поїздки не був радісним, вона визнала, що дорога напрочуд мальовнича. В якийсь момент дівчину охопила тривога — у випадку, якщо той чоловік на чорному джипі захоче зараз її позбутись, то в нього все вийде без жодних проблем. Проте вона відкинула ці думки, переконавши себе в тому, що він не міг знати про її нову машину та стежити за нею цілодобово.

За адресою у Звягелі був п’ятиповерховий будинок, на вигляд зношений, який стояв біля великого перехрестя. Там вона мало не втрапила в аварію через хлопця на іржавому "Москвичі", який вилетів на червоний. Незважаючи на недавній струс мозку, в неї вистачило реакції, щоб вчасно загальмувати і пропустити його.

Саллі припаркувала машину у дворі, який, на відміну від самого будинку, видавався доволі затишним. Високі дерева, доглянутий газон, нові лавки — усе це створювало приємну атмосферу. Біля кожного під’їзду були клумби, які різнилися за дизайном: десь були кущі, десь квіти, а на одній із клумб навіть стояв лебідь, вирізьблений з автомобільної шини. Навколо цього лебедя були розставлені старі дитячі іграшки, які на вітрах і дощах перетворилися на жахастиків.

Саллі з’ясувала, що їй потрібен третій під’їзд, на що вказувала табличка з номерами квартир, що висіли над дверима. Спочатку вона думала набрати на домофоні потрібний номер "54", однак вирішила почекати, коли хтось вийде з під’їзду, інакше був шанс, що Дмитренки її навіть у під'їзд не впустять".

Давні гріхи

На питання про "давні гріхи" та їх актуальність для сучасного українського суспільства, Мартин Якуб зауважив, що навіть якщо сучасне покоління не є релігійним, християнська культура привнесла поведінкові патерни, які досі впливають на нас на підсвідомому рівні. Це пояснює "мотивацію наших вчинків, коли ти сам не розумієш чому".

Цікаво, що місцеві жителі відвертаються від Саллі. Автор пояснює це логічно: "Просто уявіть собі місцевих у маленькому селі, де тут "намальовується" американка і вдає з себе розслідувачку злочину. Чи ви будете довіряти цій людині? Напевно, будете сумніватися". Також у романі є конфлікти з сільською радою, яка, як "втілення влади на місцях", зображена "десь корумпованою, десь наглою".

Детектив, що виріс: три часові площини та власне видавництво "Мартінес"

"Гріх на душу" відрізняється від попередніх романів Мартина Якуба, об'єднаних головним героєм Максом Гедзьом. У цій книзі з'являється лише невеликий момент, який читач може "докрутити" сам. Головною ж особливістю "Гріха на душу" є три часові періоди , в яких розгортається злочин, що робить його "мега складним романом" для автора. Ті, хто вже читав, відзначають, що Мартин Якуб "підріс стилістично".

Мартин Якуб у бабусиній хаті, де закінчив "Гріх на душу" у Неділищах Автор: Ірина Чириця, Укрінформ

На відміну від попередніх творів, які писалися швидше (наприклад, "Мертві моделі" – три тижні, "Не твоє собаче діло" – три місяці), на "Гріх на душу" пішло цілих шість років . Він був настільки непростим, що автор навіть зробив перерву і написав інший роман ("Не твоє собаче діло") між роботою над ним.

Ще одна новинка – власне видавництво "Мартінес" , яке заснував Мартин Якуб. Він пояснює це не бажанням "бути голодним митцем", а прагненням отримувати гідну винагороду за свою важку роботу. Наразі Мартин Якуб є "директором, письменником, трохи дизайнером, коректором, продюсером" у "Мартінесі" , називаючи це "багатофункціональним пакетом".

Книга та життя

Мартин Якуб говорить: "Ця книжка взагалі не торкається війни". Він вважає, що інформації про війну занадто багато, і навіть у відносно мирних містах ми чуємо про шахедів. Тому "Гріх на душу" дає можливість читачеві "трохи відпочити, зануритися в якусь паралельну реальність і там провести день-два з книжкою, відключивши Телеграм, стрічку новин".

Наразі Мартин Якуб перебуває у Збройних Силах України. Роман був дописаний перед самим підписанням контракту. Він провів чотири місяці у старій бабусиній хаті в селі Неділище, де й завершував роботу над книгою.

Коли читач закриє книгу, Мартин Якуб хотів би, щоб він відчув та подумав про те, "звідки беруться наші вчинки", адже це і є головне послання роману. Роль української літератури сьогодні, на його думку, полягає в тому, щоб давати людям можливість для емоційного відпочинку та занурення в інші світи.

Презентація

Презентація книги була у садочку Косачів, де натягнули велике біле шатро. Було дуже атмосферно і красиво. Після виступу автора присутні ставити питання, які не завжди стосувались нового роману. Це і про роботу з ШІ, про улюблені книги і про те, якою буде нова книга.

Фрагмент книги можна прочитати тут .

Організатор події: Звягельська бібліотека, Управління культури і туризму та Музей родини Косачів-Драгоманових.

Житомирські