вологість:
тиск:
вітер:
У Житомирі прощалися із полеглими Воїнами Олександром Головатюком та Дмитром Бабичем
26 червня 2025 р. 19:38
26 червня 2025 р. 19:38
Головатюк Олександр Васильович (02.01.1984 – 18.06.2025 рр)
Народився у м.Кам'янці-Подільському. Ще у ранньому дитинстві сім'я Олександра переїхала до м.Житомира. Саме тут промайнуло його дитинство і юність. Навчався у ЗОШ №1 (нині — ліцей №4), де проявив себе як здібний, допитливий та цілеспрямований учень. Закінчив школу із золотою медаллю. Уже тоді його прагнення до знань та розвиток були прикладом для однолітків.
Він здобув фах комп’ютерного набору при Житомирському автомобільно-дорожньому коледжі НТУ, а згодом — юридичну освіту у Житомирському інституті МАУП. З дитинства виявляв активність, любов до спорту та глибоку зацікавленість у точних науках, особливо — у фізиці. Був переможцем численних предметних олімпіад, а також брав участь у клубі КВК.
Завжди залишався вірним своїм принципам і мав загострене почуття справедливості.
Особливе місце у серці Олександра займала його родина. Любив і шанував матусю, дбав про неї. Часто навідував бабусю з дідусем у селі, охоче допомагав їм, був добрим і турботливим внуком.
Його великою пристрастю була автомобільна техніка. Олександр став справжнім фахівцем у цій сфері — автомеханіком і діагностом, якому довіряли найскладніші завдання. Він мріяв відкрити власну справу з ремонту автомобілів. Працював у Київській компанії, яка допомагала українцям знайти роботу за кордоном, ділився знаннями, підтримував словом і ділом.
У квітні 2024 р. Олександр прийняв гідне рішення стати на захист Батьківщини. В одному з підрозділів ЗСУ він мужньо та віддано боронив рідну землю.
18 червня 2025 року його життя обірвалося. Він віддав своє життя за Україну, якій з честю служив до останку.
Бабич Дмитро Вікторович (02.03.1991 — 16.06.2025 рр)
Дмитро народився у м. Житомирі. Навчався у ЗОШ №6 (нині — ліцей №6), а згодом здобув робітничу професію у ПТУ №1 за фахом "Маляр, штукатур, лицювальник-плиточник". Після навчання працював на ПАТ "Укрзалізниця", а далі — на різних підприємствах рідного міста.
Сила духу і мужність додали йому сил з честю пережити втрату найрідніших - смерть батьків.
Попри біль, Дмитро залишався доброю, спокійною, щирою людиною. Любив природу, тварин, цікавився технікою, особливо комп’ютерами. Дмитро мріяв створити власну сім'ю, але війна жорстоко обірвала його мрії...
Дмитро стає на захист своєї Батьківщини та кожного з нас.
На жаль, 16 червня серце Дмитра зупинилося в бою. Його життя обірвалося, але незламним залишився його дух Воїна-Захисника.
Джерело: zhzh.com.ua
Новини рубріки
Проведено позачергове засідання виконавчого комітету
26 червня 2025 р. 20:25
Як найчастіше називали дітей: ТОП популярних в Україні імен за останні 10 років
26 червня 2025 р. 20:05
