У дворі пахне трояндами: як звягелянка Анжеліка Касумова створила вдома розарій

05 липня 2025 р. 11:23

05 липня 2025 р. 11:23

Уявіть: затишний двір на "Лубчиці", де повітря наповнене ароматом троянд, а заплетений квітами паркан привертає увагу перехожих. Саме тут звягелянка Анжеліка Касумова створила свій квітковий рай. За кожним кущем – десятиліття праці, турботи й відданості. Як їй вдалося перетворити подвір’я на розарій?

Пані Анжеліка з родиною оселилася на вулиці Василя Тютюнника 20 років тому. Її чоловік, військовий у відставці, нині працює бухгалтером у бригаді. Син віддав армії 14 років і мобілізувався, а невістка з маленькими онуками виїхала за кордон через війну. "Ми залишилися удвох, але енергія й любов не зникають, тому я вкладаю їх у квіти", – зізнається вона.

Жінка почала заквітчувати двір ще у далекому 2005 році. На питання, з чого почався розарій, пані Анжеліка згадує: "Просто одного разу дуже захотілося, щоб на подвір’ї були троянди. Тоді у місті у людей росли тільки червоні, а я почала відкривати для себе нові й нові сорти. Зупинитися було неможливо і хотілося садити все більше".

У 2010 році зусилля квітникарки помітили. "Знайомі подали мене на конкурс "Моє квітуче місто". Я посіла призове місце та їздила до Житомира на нагородження – подарували вазу й дали грошову премію", – розповідає вона.

Сьогодні на подвір’ї сім’ї Касумових цвітуть сотні троянд – від ніжно-рожевих плетистих до яскраво-червоних кущових та унікальних чайних і коралових. Їхній аромат наповнює повітря, а вишукана краса тішить око.

Анжеліка Касумова доглядає за трояндами 20 років. У найкращі часи їх було близько 300 кущів.

"Зараз трохи менше, десь дві сотні залишилося. Деякі клумби позакладала – не встигаю все. А колись клумби й за хатою були, а ще город, робота, господарство маленьке було. Тепер трохи менше, але любов та сама", – каже жінка.

Секрет догляду простий – любов. "Треба їх любити й доглядати. Я з ними розмовляю й іноді сварюся, що не цвітуть", – сміється квітникарка.

Від шкідників рослини обробляє кожні 15 днів, а також стежить за ґрунтом, обрізає й удобрює.

Господиня обирає різні сорти, але уникає "молдавських", бо спроба їх висадити не була успішною і довелося всі викинути – жодна не прийнялася. "Люблю всі: і плетисті, і бордюрні, і кущові. Головне, щоб пахли. Люблю, щоб троянда була парфумована".

Нові ж екземпляри для квітника пані Анжеліка купує у Макарівському розсаднику, представники якого час від часу приїжджають на місцевий базар.

"Що ви відчуваєте, коли вранці виходите у свій квітник?" – запитую. "Так хочеться жити! І так хочеться, щоб в Україні був мир! Обійняти онуків та бути разом", – говорить жінка, не стримуючи емоцій.

Пані Анжеліка додає, що для неї квітник – не просто хобі: "Це мрія мого життя і, напевно, моє життя. Це про турботу – місце, куди я вкладаю свою енергію. Це любов!"

А ще це про щедрість: "Коли хтось стукає у хвіртку й просить зрізати троянду, кажу: беріть! Мені не шкода".

У дворі на вулиці Василя Тютюнника серед ароматів і кольорів квітнуть не лише троянди, а й надія. Бо коли людина здатна створити навколо себе стільки краси – у нас ще є заради чого жити. Любите квіти? Зайдіть до пані Анжеліки на "Лубчиці" – вона не лише поділиться секретами догляду, а й влаштує вам фотосесію серед троянд!

Житомирські