В Оліївській громаді попрощалися з відважним захисником Сергієм Лисаком

18 липня 2025 р. 17:31

18 липня 2025 р. 17:31

Сьогодні жителі Оліївської громади пров ели в останню земну дорогу відважного воїна ЛИСАКА СЕРГІЯ АНДРІЙОВИЧА. Попрощалися з полеглим Героєм і керівництво, представники депутатського корпусу та працівники Оліївської сільської ради.

СЕРГІЙ АНДРІЙОВИЧ народився 29 липня 1990 року в селі Вільськ. Дитинство та юність майбутнього воїна пройшло в рідному селі. В родині Лисаків було троє дітей, Сергій був наймолодшим.

Закінчив 9 класів Вільської ЗОШ І-ІІ ступенів. Вчителі та однокласники згадують його як доброзичливого, щедрого, дружнього.

Після закінчення школи працював різноробочим на будівництвах. Охоче допомагав односельцям, зокрема людям похилого віку. У своєму житті цікавився спортом та риболовлею. Був веселим, винахідливим і завжди знаходив вихід з будь-якої складної ситуації. Мав багато друзів і завжди був душею компанії. Сергій Андрійович був надзвичайно позитивною людиною, завжди готовою підтримати інших та подарувати позитивні емоції. Сергій був людиною, яка завжди дарувала тепло, доброту і підтримку. Він мав особливу посмішку, що розтоплювала будь-яку тривогу і погляд - світлий, сповнений життя.

Згодом Сергій зустрів своє кохання - Наталію. У вересні 2017 року Сергій та Наталія побралися, а вже у грудні 2017 року він став батьком синочка Артема.

У жовтні 2024 року Сергій був мобілізований до лав оборонців, керуючись покликом совісті і честі. Відважний воїн, справжній син України, який вірив у перемогу та мріяв про мир. Солдат, розвідник-кулеметник 3 розвідної групи спеціального призначення, 3 роти спеціального призначення, 1 загону спеціального призначення військової частини А4030 ЛИСАК Сергій Андрійович до останнього був вірний військовій присязі Українському народу.

З грудня 2024 року Сергія Андрійовича вважали зниклим безвісти. Надія не згасала до останнього. Але нещодавно стало відомо про загибель нашого земляка. Підступний ворог забрав життя солдата Сергія Андрійовича ЛИСАКА під час виконання бойового завдання 20 грудня 2024 року поблизу населеного пункту Успенівка Донецької області.

Дуже боляче, що гинуть такі молоді та хоробрі захисники, що рідні навіки втрачають найдорожчих.

Невтішні у своєму величезному горі залишилися батько - Андрій Анатолійович та мати - Світлана Миколаївна, син Артем, дружина Наталія, брати Юрій та Михайло а також рідні та друзі.

Висловлюємо щирі співчуття родині полеглого Героя. Його смерть - невимовний біль та гірка втрата для всієї родини та нашої громади. Його подвиг завжди буде в нашій пам'яті.

Вічна пам'ять Герою!

Житомирські