Рятівниця Героїв із позивним «Сойка»: історія медикині Наталії Пилявець, яка на «нулі» вириває воїнів із обіймів смерті

27 липня 2025 р. 06:59

27 липня 2025 р. 06:59

27 липня – особлива дата в новому українському календарі професійних свят. Із 2023 року цього дня ми віддаємо шану медикам, хоробрим і незламним, які щодня рятують, лікують та допомагають. З перших днів повномасштабного вторгнення медичні працівники опинилися на передовій боротьби з московською агресією. Відважні медики рятують українців від куль, уламків снарядів та вибухів. Ціною власного здоров’я та життя зберігають життя інших. Серед тих, хто вириває Героїв із обіймів смерті, – наша землячка Наталія Пилявець, яка народилася і виросла у селі Веснянка Пулинської громади. Вона була майже звичайною медикинею (працювала фельдшеркою у селі і медсестрою у лікарнях), аж поки не почалася велика війна. І саме тоді жінка вирішила рятувати життя воїнів на передовій. Про свій вибір працювати на «нулі» хоробра землячка відверто розповіла газеті «Вісті». Пані Наталії нині 47 років. Вона – молодший сержант медичної служби ЗСУ. 5 червня 2025 року отримала відзнаку «За оборону рідного краю» від командира 100 окремої механізованої бригади. Присвятити своє життя медицині вирішила після навчання у Кошелівській школі. Тому добре вчилася у Житомирському медучилищі. Після його закінчення почала працювати фельдшеркою в Ясній Поляні. Тут жінка мешкала з родиною: у шлюбі народила трьох дітей. Після 10 років відданої роботи у селі влаштувалася медсестрою у кардіологічне відділення Житомирської центральної міської лікарні №2, через 9 років перейшла працювати в інший медзаклад. – Коли почалося повномасштабне вторгнення мене не лишали думки, що я можу бути більше корисною на «нулі», ніж у тилу. Тому у 2024 році, ні з ким не порадившись, звернулася до військової установи з проханням взяти мене на службу. Таким чином опинилася у навчальному центрі «Десна», де нас, новачків, серйозно муштрували. Я виконувала усе, що говорили, адже прагнула зруйнувати стереотип, що жінка на війні – це тягар, я щодня доводила інструкторам, що можу на рівні з чоловіками справлятися з будь-якими бойовими завданнями та бути фізично витривалою, – розповідає Наталія Пилявець. – У навчальному центрі отримала позивний «Сойка». Під час перебування у «Десні» рідні медикині думали, що Наталія на курсах із тактичної медицини. Після серйозної військової підготовки у листопаді 2024 року наша землячка потрапила на «нуль». І саме тоді подзвонила додому і розповіла правду. – У моїх була істерика та сльози, – говорить пані Наталія. – Свого рішення не змінила, адже за майже рік перебування тут ще більше переконалася у тому, що я усе зробила правильно. Пані Наталія зі своїми колегами першими зустрічають із поля бою поранених воїнів і надають домедичну допомогу: зупиняють кровотечі, дренують легені, проводять інкубування тощо. Після цих першочергових дій захисників перевозять у шпиталі та інші медзаклади. – Моя зміна триває дві доби. Інколи буває привозять одразу по 30 поранених, що не вистачає рук, аби усім швидко допомогти, бо поранення абсолютно різні – від відірваних кінцівок до дірок у грудях Героїв. Це страшні ситуації, особливо, коли привозять хлопців, які є ровесниками моїх дітей, – каже медикиня. – Рятуючи життя воїнів, думаю про своїх дітей у тилу. Моя старша 25-річна дочка Дарина працює медсестрою у приватній клініці Києва, а наймолодший 16-річний Роман вчиться у медичному інституті у Житомирі. Дуже сумую за своїми рідними і хочу, аби швидше закінчилася війна, бо я щодня на «нулі» бачу очі смерті захисників. Хочеться усім допомогти, але, на жаль, чимало поранених не встигають довезти до стабілізаційних пунктів через постійні ворожі обстріли. І моє нинішнє покликання – бути тут, біля передової, і спробувати врятувати максимальну кількість Героїв…

Денис Войтенко
Фото надала Наталія Пилявець

Житомирські