Подолаймо стигму — разом до одужання! Історія жінки, яка пройшла шлях лікування гепатиту С

30 липня 2025 р. 13:12

30 липня 2025 р. 13:12

Вірусні гепатити В та С -  це інфекції, які щороку забирають життя понад мільйона людей у світі. Але поряд із медичними викликами існує ще один –суспільна стигматизація. І саме вона часто стає найбільшою перешкодою на шляху до тестування, лікування та підтримки.

Що таке стигма і чому це важливо?

Стигма — це соціальне таврування, упереджене ставлення до людини через її стан здоров’я, зокрема через діагноз «гепатит». Люди з вірусним гепатитом часто:

• бояться розповісти рідним або роботодавцю про свій діагноз;
• відкладають тестування або не звертаються по допомогу;
• переживають емоційний тиск, почуття провини чи ізоляції;
• можуть зазнати дискримінації у медицині, освіті чи соціальному середовищі.

«Мене лікували як "прокаженого", а не як людину. Це було найболючіше » - розповідає один із пацієнтів.

Стигма базується на міфах. Розвінчуємо їх:

Міф 1: Гепатит передається через  рукостискання.

Це неправда. Вірус передається через кров та інші біологічні рідини.

Міф 2: Гепатит пов’язаний із "аморальною поведінкою".
Зараження може статись через стоматологічні процедури, ін’єкції, медичні маніпуляції.

Міф 3: Гепатит не лікується.

Сучасні препарати повністю виліковують гепатит С. Вакцинація захищає від гепатиту В.

Як виглядає стигма в реальному житті?

Відмова у медичній допомозі; розголошення діагнозу без згоди пацієнта; відсторонення на роботі; приниження в родині, у навчанні, у побуті.

І це все — при тому, що 95% людей з гепатитом не становлять жодної загрози оточуючим і можуть жити повноцінно.

Як можна змінити ситуацію?

Для медичних працівників:

-Поводьтесь з пацієнтом гідно.

-Інформуйте, а не лякайте.

-Дотримуйтеся  конфіденційності.

Для роботодавців:

-Не допускайте дискримінації.

-Гепатит не є підставою для звільнення.

-Підтримуйте відкритий діалог про здоров’я.

Для всіх нас:

-Поширюйте перевірену інформацію.

-Проходьте тестування - це акт відповідальності, а не сорому.

-Підтримуйте людей, які проходять шлях лікування.

У тиждень боротьби з гепатитами ми закликаємо:
Протестуйся, не стидайся, підтримай інших, говори про це вголос!

Пам’ятайте: стигма вбиває мовчки. Інформація -рятує. Бо лише разом ми зможемо подолати вірус і зруйнувати стигму.

Продовжуючи тему боротьби зі стигмою, розповідаємо історію жінки, яка пройшла шлях лікування гепатиту С.

Фахівці ДУ «Житомирський обласний центр контролю та профілактики хвороб МОЗ України" провели анонімну бесіду з людиною, яка відверто розповіла про своє життя з вірусним гепатитом С.
"Я дізналася про свій діагноз випадково…"
Тетяна, 52 роки, дізналася про свій гепатит С під час обов’язкового медогляду на роботі. Жінка не мала жодних симптомів — почувалася добре, трохи втомлена, але списувала усе на стрес і постійну зайнятість. Коли результати аналізів показали порушення функції печінки, лікар порадив здати тест на гепатит.

"Я не могла повірити. Я не вживаю наркотики, веду здоровий спосіб життя… звідки це?" Можливих шляхів зараження було кілька — переливання крові ще в юності, можливо, стоматологічні процедури без достатнього рівня дезінфекції. Уточнити джерело не вдалося.

"Було страшно. Але страх — не причина здаватися."
Після підтвердження діагнозу почалося найголовніше — лікування. Сучасні противірусні препарати дали надію. Тетяні призначили 12-тижневий курс прямої противірусної терапії. Вона суворо дотримувалась рекомендацій, регулярно здавала аналізи, не пропускала прийому ліків.

"Було трохи побічних реакцій — слабкість, порушення сну. Але це дрібниці в порівнянні з тим, що я отримала наприкінці . Найкраща новина в житті — аналіз: вірус не виявлено!"
Через кілька місяців після закінчення курсу, контрольне обстеження підтвердило: вірус не виявляється в крові. Це означало, що лікування пройшло успішно, і печінка поступово почне відновлюватись.

"Я хочу сказати іншим: не бійтеся перевірятись."
Тетяна зараз активно ділиться своїм досвідом — з друзями, колегами, навіть анонімно в інтернеті. Гепатит С - не вирок. Але важливо виявити його вчасно. Тому не ігноруйте щорічні тестування, навіть якщо ви почуваєтесь добре.

Ця історія — ще одне нагадування: тестування, раннє виявлення і сучасне лікування дають шанс на повне одужання.

Житомирські