Як розпізнати вербування підлітків і як уберегти їх: поради психолога батькам

31 серпня 2025 р. 17:09

31 серпня 2025 р. 17:09

Про те, як захистити дитину від онлайн-маніпуляторів, розповідає Ольга Каранова – практичний психолог Звягельського ліцею з ПВФП, підлітковий психолог Родинного Хабу з понад 10-річним досвідом роботи з підлітками та сім'ями.

Ольга Каранова

Масове вербування підлітків: нова загроза сучасності

Вербування неповнолітніх у злочинну діяльність стало однією з найбільших загроз цифрової епохи. Злочинці активно використовують соціальні мережі, ігрові платформи та месенджери, щоб знайти вразливих підлітків. Вони грають на типових для цього віку потребах: прагненні до самостійності, бажанні довести свою "дорослість", пошуку визнання та приналежності до групи.

Особливо вразливими є діти 12-17 років – саме в цьому віці підлітки надзвичайно активні в інтернеті, прагнуть нових знайомств і легко піддаються впливу через підвищену потребу в незалежності та свободі.

Червоні прапорці: як розпізнати, що дитину намагаються завербувати

Батьки, які приділяють належну увагу своїй дитині, зазвичай відразу помічають тривожні зміни в поведінці. На що варто звернути увагу:

• Дитина стала замкнутою, уникає розмов з батьками.
• На будь-які запитання про справи отримуєте агресивну відповідь: "це особисте", "тебе це не стосується".
• Довірливе спілкування змінилося на скритність.

• Надмірна тривожність: коли на телефон надходять повідомлення, дитина відразу підхоплюється, намагається приховати екран.
• Не розлучається з телефоном, ніколи не залишає його без нагляду.
• Стала надто обережною щодо своєї онлайн-активності.

• Якщо раніше дитина була активною, тепер обирає пасивний відпочинок.
• Часто сидить у кімнаті наодинці, відмовляється від зустрічей зі старими друзями.
• З'являються нові "друзі" онлайн, про яких дитина не розповідає.
• Зменшується коло реальних друзів, погіршується навчання, відмовляється від гуртків.

Два шляхи: капітуляція чи опір

Коли підліток потрапляє у поле зору вербувальників, перед ним постає вибір між двома шляхами.

Перший шлях – підкорення маніпуляторам. Дитина піддається впливу, бо вербувальники вміло грають на її емоціях. Вони представляють злочинну діяльність як "гру", "виклик" або можливість самореалізації. Підліток починає думати, що виконує "важливу місію", ніби у фільмі. Вербувальники також використовують страхи: переконують, що якщо дитина зізнається батькам, від неї відмовляться або "посадять у колонію".

Другий шлях – звернення по допомогу. Деякі підлітки знаходять у собі сили розповісти батькам або звернутися до поліції. Зазвичай це діти, з якими батьки вибудували довірливі стосунки, створили атмосферу безпеки та взаєморозуміння.

Як побудувати довіру: практичні поради психолога

Створюємо безпечну атмосферу

Щоб дитина не боялася прийти з будь-якою проблемою, потрібно:

• Сприймати її такою, яка вона є – не намагатися змінити, принижуючи чи порівнюючи з іншими. Навчіться правильно зчитувати її емоційні настрої.
• Давати час і простір – якщо дитина наразі не готова щось розповідати, дайте їй час. Обов'язково з'явиться момент, коли вона почне говорити. Головне – зупинитися і просто вислухати.
• Не знецінювати почуття – наскільки безглуздою ви б не вважали ситуацію, не реагуйте відразу агресивно. Дайте собі час заспокоїтися, переосмислити, підтримайте словами: "Я тебе розумію, разом ми впораємося".

Відновлюємо втрачену довіру

Якщо довіра вже підірвана, допоможуть:

• Сімейні ритуали та традиції – ввечері разом пити чай, спільні прогулянки, перегляди фільмів. Це створює невимушену атмосферу для відкритого спілкування.
• Визнання власних недоліків – діліться з дитиною своїми помилками, пояснюйте, чому інколи кричите, обіцяйте стримувати емоції, домовляйтеся про компроміси.
• Залучення до сімейних рішень – обговорюйте з підлітком сімейні ситуації, запитуйте поради. Для них це надзвичайно важливо: відчувати себе значущими.

Правильно говоримо про небезпеки

Розповідати про загрози вербування потрібно нейтрально, в ході звичайної розмови: "Прочитала в новинах про таку ситуацію, як думаєш, що б ти робила на місці цієї дитини?"

Головні принципи тут:

• Не лякати, а давати відчуття контролю й підтримки.
• Пояснювати, що вербувальники – це маніпулятори, а не "страшні монстри".
• Підкреслювати: звернутися по допомогу не соромно.
• Говорити, що навіть дорослі можуть потрапити в такі ситуації.

Якщо дитина розповіла про спроби вербування

• Підтримати і зрозуміти, а не сварити.
• Розпитати, що конкретно відбулося і що відчуває дитина.
• Зробити скріншоти збереженої інформації.
• Звернутися до поліції або кіберполіції.
• Пояснити, що дитина ні в чому не винна.

• Кричати та сварити – дитина і так налякана.
• Говорити фрази типу "я ж тебе попереджала" або "як ти могла бути такою наївною".
• Відбирати гаджети як покарання.

Практичні кроки для батьків

Щодня

• Приділяйте якісний час спілкуванню: коли дитина хоче поговорити, зупиніться, сядьте поряд, підтримуйте зоровий контакт.
• Цікавтеся, з ким спілкується онлайн, але робіть це через турботу про безпеку, а не контроль.

У довгостроковій перспективі

• Будьте поряд зі своїми дітьми.
• Ставтеся з повагою і розумінням.
• Приймайте їх та їхні рішення.
• Обережно застерігайте від небезпеки.
• Пам'ятайте: ви повинні бути провідниками, а не диктаторами.

Любіть своїх дітей – кожна дитина єдина і неповторна. Не намагайтеся її змінити, просто будьте поряд і створюйте атмосферу безпеки та довіри.

Публікація стала можливою за підтримки уряду Великої Британії в межах проєкту «Посилення інформаційної екосистеми в малих громадах України шляхом підтримки незалежних локальних медіа», що впроваджується ГО «Агенція розвитку локальних медіа АБО». Погляди, висловлені в цій публікації, є позицією автора(-ів) і можуть не збігатися з офіційною позицією уряду Великої Британії.

Житомирські