У Житомирі прощалися із Захисником Андрієм Стариковим: був не лише військовим, а й науковим співробітником

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Житомирі прощалися із Захисником Андрієм Стариковим: був не лише військовим, а й науковим співробітником

04 вересня 2025 р. 19:26

04 вересня 2025 р. 19:26

Полковник Стариков Андрій Миколайович (30.11.1978 – 02.09.2025 рр)

Народився Андрій Миколайович 30 листопада 1978 року в місті Житомирі. Навчався у ЗОШ №34 (нині ліцей №34). З дитинства захоплювався літаками, радіоелектронікою, цікавився світовою історією та історією України. Саме ці захоплення привели його до Житомирського вищого військового училища радіоелектроніки (нині Житомирський військовий інститут ім. С. П. Корольова).

Своє життя Андрій Миколайович присвятив служінню Україні – у лавах Збройних Сил він був із 1996 року. Був не лише військовим, а й науковим співробітником, працював у Житомирському військовому інституті. Здобув освіту в Національному університеті оборони України та в Державному агроекологічному університеті за спеціальністю «Облік та аудит».

Із 2007 року обіймав керівні посади в органах управління ЗСУ. Брав участь у розробках оборонних систем, працював над зміцненням безпеки нашої держави. Під час повномасштабної війни брав участь у бойових діях, займав командні посади, на яких виявляв виваженість, стратегічне мислення, інтелектуальні здібності, мужність і героїзм. Його військова служба відзначена численними нагородами: відзнакою МОУ «Знак пошани», нагрудними знаками «За зразкову службу», «За заслуги перед ЗСУ», медаллю «Ветеран служби», відзнаками начальника Генерального штабу «За досягнення у військовій службі» І та ІІ ступенів, почесними нагрудними знаками «Сталевий хрест», «Срібний хрест», «Хрест Військова честь», а також цінними подарунками та грамотами.

Андрій Миколайович поєднував у собі талант військового офіцера і тепло люблячого чоловіка, батька та сина. Створив щасливу родину, був опорою для рідних. Любив природу, умів смачно готувати, цінував прості радощі життя.

Його серце зупинилося 2 вересня 2025 року. Невблаганна смерть вирвала з лав Захисників легендарного Офіцера, який до останнього подиху наближав перемогу і віддавав усі сили для майбутнього України.