Громада попрощалася з Героєм Миколою Ковальчуком

12 вересня 2025 р. 13:27

12 вересня 2025 р. 13:27

11 вересня громада попрощалася з 27-річним Героєм, Захисником України Миколою Ковальчуком.

Микола Вікторович розпочав свою військову службу в 2019 році у складі 132 окремого розвідувального батальйону. З 2024 – служив у 46 бригаді Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

У цивільному житті мріяв здобути мирну професію. Навчався в Поліському національному університеті за спеціальністю «Економіка». Але доля розпорядилась по іншому: 3 вересня внаслідок артилерійського обстрілу в районі населеного пункту Філія, Синельниківського району, на Дніпропетровщині, рятуючи побратима, Микола загинув. Дома залишилися дружина і 2-річна донечка, які проживають у селі Пулино-Гута.

Щоб попрощатися з Героєм, висловити співчуття родині до Пулино-Гути прибули секретар Пулинської селищної ради Олександр Лігута, перший заступник селищного голови Олена Гузюк, головний спеціаліст відділу гуманітарного Георгій Андрійчук.

Чин поховання очолив настоятель Свято-Миколаївського храму селища Пулини отець Сергій Янчук. Панахида по загиблому воїну відбулася в Свято-Михайлівському храмі в Пулинах. Поховали Героя на селищному кладовищі.

У своєму скорботному виступі Олександр Лігута наголосив, що мужній воїн Микола Ковальчук віддав найцінніше – своє життя за нашу землю, за Україну. До останньої хвилини чесно і вірно служив своєму народу. Олександр Михайлович закликав завжди пам’ятати і шанувати наших захисників. Слава Україні!

На поховання також прибули бойові побратими Миколи - військові 46 бригади ДШВ разом зі своїм капеланом Олегом Задорожним, який у своїй промові зазначив: «…Треба цінувати кожну мить життя. Тримати тил і цінувати цих хлопців, які захищають нас, ніколи не осуджувати їх. Адже вони роблять таку роботу, що й робот не витримає. Ми не знаємо, де вони були, і як виживали, рятуючи свої життя, і життя побратимів. Так ми повинні жити і вчитися у них. Берегти їх пам'ять».

Поховали Миколу Ковальчука з усіма військовими почестями, на його честь прозвучав військовий салют. Державний Прапор, як символ України, якій до кінця служив її чоловік, вручили дружині Вікторії.

Військовий капелан також вручив дружині стяг та берет 46 бригади ДШВ, де служив Микола.

Щирі співчуття родині Миколи Ковальчука. Мужність, відвага та самовідданість військових ЗСУ в боротьбі за нашу свободу, будуть жити в серцях нинішніх та прийдешніх поколінь.

Вічна Слава Героям України!

Житомирські