«Ця книга допомогла мені вижити»: у Житомирі презентували книжку, яку упорядкувала...

15 жовтня 2025 р. 14:19

15 жовтня 2025 р. 14:19

У пам’ятному виданні зібрані поезія, есе, статті та спогади про Володимира Петренка

14 жовтня в міській бібліотеці імені Василя Земляка в Житомирі відбулася презентація збірки «Якого кольору дощ». Автором творів є Володимир Петренко — наш земляк з Малина, поет, письменник і журналіст — який загинув на війні у 31 рік. А упорядкувала й видала книжку його мама — відома в місті журналістка і майстриня пера, Ніна Петренко.

Про презентацію пише Суспільне Житомир.

За життя Володимир писав вірші, есе, оповідання ще до війни, працював у Малинській бібліотеці та місцевих медіа. Планував видати книжку — навіть встиг зібрати тексти та придумати назву. Але, на жаль, не встиг — у грудні 2023 року був мобілізований до лав ЗСУ, служив у 57-й окремій мотопіхотній бригаді. Загинув 22 лютого 2024 року під Куп’янськом на Харківщині під час виконання першого бойового завдання…

« Я залишила цю назву — “Якого кольору дощ”. Для нього вона була про щастя. Для мене тепер — про материнські сльози» , — сказала Ніна Петренко.

Після похорону сина вона почала впорядковувати його архів. Частину матеріалів Володимир зберіг у цифровому вигляді, інші — мама розшифровувала з рукописів. У результаті вийшла книжка з чотирма розділами: поезія, поезія у прозі, публіцистика й спогади друзів.

Епілогом стали слова самої Ніни Петренко — про сина, його шлях і місце в її серці. Підготовка цього видання стала й для неї способом пережити біль утрати…

Це вже третя презентація книжки — після Малина та Києва. У Житомирі на подію зібралися інші мами загиблих, переселенці, волонтери, бібліотекарі. Вони говорили не лише про книжку, а й про пам’ять, силу слова і той шлях, який проходить родина після втрати.

«Володя назавжди залишиться 31. Але він залишив по собі слово. А його мама — шлях, як можна вижити після найстрашнішого», — зазначила директорка бібліотеки Лариса Харчук.

Катерина Богомолова, переселенка з Херсонщини, говорить, що прийшла на презентацію свідомо, хоча й не знала особисто родину Петренків:

«Я переїхала в Житомир у 2022-му. У мене теж рідні пішли захищати країну. І я дуже чітко відчуваю, як важливо сьогодні бути поруч із тими, хто втратив. Можна підтримати словом, обіймами, а можна — просто бути поряд на такій події. Це теж акт солідарності. Ця книжка — не про смерть, вона про гідність і правду».

Серед гостей була й пані Тетяна, мама іншого загиблого воїна, яка не назвала своє прізвище, але щиро поділилася:

«Мені дуже відгукується шлях пані Ніни. Я теж щось збираю про сина, бо страшно, що з часом забудеться. У кожної з нас — свій спосіб триматися. Для когось це молитва, для когось — волонтерство. А для неї — книжка. І це дуже сильний приклад».

А журналістка Ірина Остапчук звернула увагу на те, як чесно й без пафосу ця книжка розповідає про життя:

«Це не героїзація у високому стилі. Це дуже жива книга. Вона дає змогу побачити людину — з її думками, сумнівами, гумором, болем. І від цього вона ще цінніша. Бо це — правда. І така правда буде важлива й через десять, і через п’ятдесят років».

На завершення презентації Ніна Петренко подякувала всім, хто прийшов, і тихо додала:

«Я просто хотіла, щоб він не зник. Щоб залишився — через слово. Його слово…»

Житомирські