вологість:
тиск:
вітер:
Рятувальник Олександр Дідус: 14 років служби, двоє синів і одна місія — допомагати людям
Коли вдома пахне кавою, а з кухні долинає сміх двох хлопців – це означає, що Олександр Дідус сьогодні вдома після чергування. Ще одна доба позаду, ще одна ніч, коли вдалося врятувати чиєсь життя, і тепер можна просто побути поруч із найріднішими. Та за цією домашньою тишею стоять десятки тривожних дзвінків, десятки виїздів, коли кожна секунда має значення. І в кожному з них – досвід, відвага й серце рятувальника.
Вже 14 років Олександр служить у Звягелі водієм 10-ї Державної пожежно-рятувальної частини. Для колег – надійний побратим, а для родини – тато, який не тільки вміє гасити полум’я, а й запалює серця своїм прикладом.
– Коли ми познайомилися, – усміхається дружина Наталія, – він прийшов на вечірку до наших спільних друзів. Сидів скромно збоку, а потім допоміг усім розібратися з автомобілем, який не хотів заводитись. І я тоді подумала: ось він – людина, яка не проходить повз біду.
Сьогодні у них двоє синів – Тимофій та Ілля. Вони гордо носять батькове прізвище й, здається, успадкували від нього любов до техніки.
– Тато найкращий, – говорить Тимофій. – Він може полагодити все – від старого телевізора до нашого велосипеда. А ще вчить нас бути сильними, але добрими. Ілля додає з посмішкою: – Коли тато приходить після зміни, ми стараємось не шуміти. Даємо йому чай і чекаємо, поки розкаже, як минула доба. А якщо вихідний – то точно буде щось цікаве!
Олександр не приховує, що саме сім’я – його тил.
– Після важких виїздів, коли повертаєшся додому, головне – бачити їхні очі. Розумієш, заради чого все це. Заради кого.
У вільний від роботи час може годинами бути біля свого автомобіля. Ремонтувати, щось підкручувати – це заняття і заспокоює, і дисциплінує:
— Машина, як і пожежна техніка, не пробачає недбалості. Все має бути справним, бо від цього може залежати чиєсь життя.
Для дружини Наталії найважче – чекати. Але за стільки років вона навчилась не показувати тривогу:
– Я просто молюсь, щоб він повернувся. І коли чую знайомий звук двигуна під вікнами – серце стискається від радості.
Так живе ця родина – між чергуваннями й спільними подорожами, між вогнем і спокоєм. Бо навіть коли Олександр у касці та бойовому одязі, а не вдома – він залишається тим самим: турботливим, щирим, небайдужим.
І сини знають: їхній тато – справжній герой. Не лише тому, що гасить пожежі. А тому, що кожного дня він вчить їх головному – ніколи не боятися допомагати іншим.
ДСНС у Житомирській області
Джерело: novograd.city
Новини рубріки
Дострокове припинення повноважень депутата Анатолія Миндри
07 листопада 2025 р. 18:49
Осінній місячник благоустрою у Житомирі: комунальні служби звітують про роботу
07 листопада 2025 р. 18:31
Двох Героїв Олевської громади посмертно нагородили орденами «За мужність» ІІІ ступеня
07 листопада 2025 р. 18:21