Міжнародний день людей з інвалідністю

03 грудня 2025 р. 11:22

03 грудня 2025 р. 11:22

Щороку 3 грудня, разом із світовою спільнотою, Україна відзначає день людей з інвалідністю. Разом з нами живуть люди, фізичні можливості яких обмежені. Сьогодні говоримо про формування культури взаємоповаги та підтримки до людей з інвалідністю, яка  стає першочерговим завданням  й нагадуємо про необхідність захисту їхніх прав та інклюзії в усі аспекти суспільного життя.

І нклюзія - це процес зміни суспільства таким чином, щоб воно включало всіх людей, незалежно від наявності чи відсутності в них інвалідності.

Є три принципи розбудови інклюзивного суспільства:

1. Рівний доступ: люди з інвалідністю мають таке ж право на доступ до освіти, медичних послуг та праці, як і будь-хто інший. Однак часто вони стикаються з системними перешкодами, які позбавляють їх цих можливостей.

2. Лідерство: присутність людей з інвалідністю на керівних посадах допомагає формувати суспільство, де інклюзія стає нормою.

3. Дестигматизація: для побудови суспільства, яке справді підтримує рівність, необхідно руйнувати стереотипи та активно боротис я  з  дискримінацією.

Інклюзивна мова - ключовий елемент створення рівності.

Повага до людей з інвалідністю має відображатися в мові. Так ми сприяємо залученню всіх до суспільного життя та створюємо безбар’єрне середовище. Невідповідна ж мова може нормалізувати дискримінацію, ізоляцію та порушення прав людини, ображати та створювати перепони для повноцінної участі в суспільному житті.

Спілкуючись із людьми з інвалідністю, дотримуйтеся простих принципів поваги та індивідуального підходу:

- у розмові залишайтеся собою , будьте відкритими до підтримки, якщо про неї попросять;

- звертайтеся напряму до людини, а не до її супровідника;

- завжди запитуйте , як людині зручніше спілкуватися, наприклад, чи говорити вам голосніше або повільніше, на якій відстані вам стояти;

- майте терпець , давайте співрозмовнику час висловити думку, а якщо щось незрозуміло, уточнюйте.

Як говорити про інвалідність?

1.Ставте «людину» в центрі висловлювань . Цей підхід підкреслює, що людина важливіша за її інвалідність. Вирази на кшталт «людина  з     паралічем», «студенти  з  дислексією» або «дитина з синдромом Дауна»  є  коректним. Та краще завжди перепитувати, як людина бажає себе називати.

2. Уникайте стереотипів і ярликів. Інвалідність - це частина життя в  суспільстві, а не щось «героїчне» чи «мученицьке». Такі висловлювання натякають, що коли людина з інвалідністю успішна або продуктивна - це щось нетипове. Уникайте виразів на к шталт «мужньо долають свою інвалідність». Також небажано використовувати терміни «пережив» або «перемогла» у контексті стану здоров’я.

3. Відмовтеся від поблажливих евфемізмів. Фрази на кшталт «інакше обдаровані» чи «особливі потреби» створюють враження, що опис інвалідності потрібно пом’якшувати, і можуть сприйматися  як зневажливі. Евфемізми у цьому випадку заперечують реальність та є спробою уникнути згадки про інвалідність. Термін « л юдина з інвалідністю» є більш нейтральним терміном, ніж «людина з інакшими можливостями».

4 . Інвалідність - це не хвороба і не проблема . Медична модель розглядає інвалідність як стан здоров’я, який потрібно «вилікувати», заперечуючи права осіб з інвалідністю, тоді як благодійна модель змальовує їх як тягар або «проблему», яку мають вирішити люди без інвалідності, тим самим посилюючи стереотипи. Уникайте слова «пацієнт» до людей з інвалідністю, які не перебувають під медичним доглядом, і не характеризуйте їх за діагнозом . Фрази на кшталт «страждає на» чи «потерпає від» натякають на безпорадність і низьку якість життя; краще сказати, що хтось «має інвалідність».

5. Мова повсякденного спілкування . Більшість людей з інвалідністю нормально ставляться до більшості слів, які використовуються у повсякденному житті. Можна сказати «ходімо на прогулянку» людині, яка пересувається в кріслі колісному, або «Ви чули новини?» людині, яка не чує. Однак, фрази на кшталт «сліпий як кріт», «глухий як пень» є неприйнятними навіть для неформального спілкування.

Бачити перед собою передусім людину, а не діагноз - мета, до якої треба йти.

Житомирські