У Житомирі прощалися із Воїном Юрієм Щуром: поліг на бойовому завданні на Дніпропетровщині

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

У Житомирі прощалися із Воїном Юрієм Щуром: поліг на бойовому завданні на Дніпропетровщині

13 грудня 2025 р. 17:35

13 грудня 2025 р. 17:35

Щур Юрій Володимирович (06.06.1972 – 03.12.2025 рр)

Юрій Володимирович народився 06.06.1972р. у селі Стетківці на Житомирщині. Дитячі роки минули у рідному селі. Юрій ріс енергійним, жвавим і допитливим хлопчиком. Він закінчив місцеву ЗОШ. Після 10 класу продовжив навчання у Любарському ПТУ, де здобув професію тракториста-машиніста та електрозварника. Після навчання був призваний на строкову службу до лав Армії, проходив службу у військово-морському флоті.

Після повернення до цивільного життя працював у місцевому господарстві. Виконував різні види робіт — був трактористом, комбайнером, механізатором. У мирному житті вирізнявся сумлінністю, відповідальністю та добросовісністю у всьому, за що брався.

У 1995 р. Юрій Володимирович створив власну сім'ю. У подружжя народилася донечка, яку він любив понад усе.

Після реформування господарства у рідному селі Юрій Володимирович працював у різних галузях, певний час — за кордоном.

Із початку повномаштабного вторгнення рф в Україну Юрій Володимирович повернувся додому і працював у Новочорторийському технологічно-економічному фаховому коледжі.

Він був надзвичайно життєрадісною, веселою і доброю людиною. Завжди з усмішкою, готовий прийти на допомогу, він мав чимало друзів, товаришів, яких щиро поважав і цінував.

У квітні 2023 р. Юрій Володимирович доєднався до лав ЗСУ в одному з військових підрозділів.

Служив молодшим сержантом, майстром відділення батальйону безпілотних систем. Завжди з оптимізмом казав, що Перемога обов’язково буде за нами, ніколи не нарікав на труднощі, хоч часто перебував у найгарячіших точках фронту, щохвилини ризикуючи власним життям.

За особисту мужність, самовідданість, звитягу був нагороджений відзнакою Міністра оборони України — «Лицарський хрест», медаллю "Ветеран війни-Учасник бойових дій", численними грамотами та подяками.

03.12.2025р. під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності та суверенітету України на Дніпропетровщині Юрій Володимирович героїчно загинув.