У Житомирі прощалися із Захисниками Іваном Григоровичем та Сергієм Рибицьким

03 січня 2026 р. 16:32

03 січня 2026 р. 16:32

Григорович Іван Володимирович (05.02.1983 — 01.01.2026 рр)

Іван Володимирович народився у м. Дніпрі. Середню освіту здобув у Козацькій загальноосвітній школі Бериславської районної ради Херсонської області. Після закінчення школи продовжив навчання у Новокаховському електромеханічному технікумі, де отримав ґрунтовні технічні знання, що стали у пригоді протягом усього життя.

Обравши шлях служіння Закону та державі, вступив до Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ. У 2009 році завершив навчання в магістратурі Київського національного університету внутрішніх справ, здобувши вищу юридичну освіту та професійну підготовку офіцера.

Службі в органах внутрішніх справ Іван Володимирович присвятив багато років.

З 2006 по 2013 роки проходив службу у Новокаховському міському відділі УМВС України в Херсонській області. З 2013 по 2023 роки працював старшим слідчим у сфері економічних злочинів ГУНП в Житомирській області. У 2023–2025 роках — старший слідчий у сфері військових злочинів, спричинених російською агресією, де самовіддано працював задля відновлення справедливості та захисту України.

Іван Володимирович був учасником АТО у 2014–2015 роках, гідно виконував свій обов’язок перед Батьківщиною.

Він був надійною опорою для рідних, прикладом для молодшої сестри, люблячим і турботливим батьком, який безмежно любив своїх дітей — сина та двох донечок. Понад усе цінував родинний зв’язок.

За характером Іван Володимирович був принциповим і чесним, ніколи не дотримувався присяги та совісті. Захоплювався комп’ютерними технологіями, досконало розумівся на техніці та вмів полагодити все, що було пов’язане з комп’ютерним обладнанням.Він любив життя, природу, риболовлю, цінував прості радості та ніколи не відмовляв у допомозі — ні рідним, ні друзям, ні колегам. Мав багато друзів, яких завжди підтримував і яким допомагав у будь-якій ситуації.

Останні роки війни Іван Володимирович робив усе можливе, аби звільнити рідну землю від загарбників. Він мріяв про Перемогу, про повернення до рідного селища, про відбудову України — вільної та сильної держави.

01 січня 2026 р. смерть вирвала Воїна з лав Захисників України та з лав правоохоронців.

Рибицький Сергій Валентинович (15.02.1973 - 01.01.2026 рр)

Сергій Валентинович був добрим сім’янином, турботливим чоловіком і батьком, для якого родина завжди залишалася найбільшою цінністю.

Щиро любив свою країну, цікавився та вивчав історію України, глибоко усвідомлюючи її шлях, боротьбу й право на свободу. Із відзнакою закінчивши ЗОШ №34 (нині ліцей №34), вступив до Житомирського військового інституту, де  успішно навчався. У званні лейтенанта розпочав шлях захисника.

Повернувшись до цивільного життя, він не залишив служіння людям — заснував та очолив Благодійний фонд «Турбота і милосердя». допомагав тим, хто цього найбільше потребував.

За покликом серця повернувся на військову службу - 2019 році доєднався до лав Захисників України в одному з підрозділів Збройних Сил України, брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії в Донецькій і Луганській областях.

За відвагу, самовіддану службу та вірність присязі був відзначений високими відомчими й державними нагородами, зокрема: Почесним нагрудним знаком «Хрест військова честь»; Почесним нагрудним знаком від Головнокомандувача ЗСУ «Срібний хрест»; «Хрестом Десантно-штурмових військ».

У мирному житті він був щирим, добрим і чуйним, надійною опорою, вірним другом. Побратими поважали його за принциповість, людяність і внутрішню силу, сміливість, виваженість у прийнятті рішень при виконанні бойових завдань.

Смерть передчасно вирвала Воїна  01.01.2026р.

За інформацією Житомирської міської ради.

Житомирські