Відправили вино з Житомирщини до Франції: історія першої в області сімейної виноробні Mon Crafto

09 лютого 2026 р. 19:35

09 лютого 2026 р. 19:35

Житомирщину рідко асоціюють із виноробством. Для когось наш край — це передусім батьківщина космонавтики, для когось — край дерунів, лісів чи знаменитих житомирських шкарпеток. А для аграріїв наш регіон є певною мірою «картопляною столицею». Проте сімейна виноробня Mon Crafto , розташована неподалік Андрушівки, стала першою в області компанією, яка офіційно зареєструвала і виноградник, і виробництво, довівши: пристрасть до своєї справи здатна «приручити» навіть північний теруар.

Від овочівництва до «двох діжок для себе»

Історія Mon Crafto почалася з сімейної любові до гарного вина. Багато років родина Маліновських займалася агробізнесом — вирощували картоплю, моркву та інші овочі під брендом «Овочиста». Цим вони займаються і досі, але в якийсь момент потяг до створення чогось нового взяв гору.

« Це була спільна сімейна ідея. Батько просто дуже любив вино, був таким собі поціновувачем-любителем. Коли я повернувся з-за кордону, ми поставили задачу: будемо робити своє. Спочатку думали: зробимо просто дві діжки для себе — одну білу, одну червону. Але потім вирішили спробувати щось більше », — згадує Олександр Маліновський, директор та співвласник виноробні.

У 2020 році висадили перші півтора гектара лози, щоб перевірити, чи виживе виноград на житомирських ґрунтах та в нашому кліматі.

« Нам треба було знайти сорти для нашої широти. Бачите, яка зима? У нас буває і мінус 30. Була велика осторога, що виноград не добере цукру. Бо літо має бути спекотним, щоб він дійшов до норми. Якщо цукру мало — вино буде занадто кислотним, а ми хотіли робити легкі, стабільні вина, які не викликають печії та подобаються людям », — ділиться Олександр.

13 сортів та «винний камінь» як знак якості

Сьогодні площа родючих виноградників зросла до 3,5 гектарів, а асортимент налічує вже 13 видів вина, і ще один — на підході. Вина мають назви за сортом винограду, з якого виготовляються — Соляріс, Рислінг, Совіньйон Блан, Каберне Совіньйон, Мерло та Піно Нуар.

Mon Crafto — це виключно крафтове виробництво, де на рік виготовляють до 10 000 пляшок. Більшість обладнання — італійське та словенське, а бочки для витримки використовують як українські, так і французькі.

На Mon Crafto працюють за принципом мінімального втручання в природні процеси. Олександр пояснює: вони свідомо відмовляються від агресивної фільтрації чи препаратів.

« У нашому вині можна зустріти винний камінь — невеликі пластівці. Вино само вирішує, коли йому випасти. Буває, ми розлили в пляшку, воно постоїть два тижні, температура в цеху на 2-3 градуси зміниться — і з’являється камінь. Ми не хочемо додавати хімію, щоб його прибирати. Це ознака того, що ми працюємо “в білу”. Також ми не хочемо здорожувати продукт і хочемо зберегти його натуральність », — розповідає директор.

Постійний штат виноробні залишається невеликим. Олександр підкреслює, що в основі лежить робота всього трьох людей, які фактично живуть цією справою.

« На постійній основі у нас працює лише троє. Це наш винний технолог Максим, моя помічниця Аріна, і я як третій — керуючий цим підрозділом. Грубо кажучи, три людини тримають на собі все підприємство. Але це тільки якщо ми говоримо про постійний штат », — пояснює Олександр.

Однак виноградарство — це робота, яка вимагає величезних людських ресурсів у моменти, коли приходить час обрізки лози, обробітку землі або самого збору врожаю. Тоді команда значно розширюється.

« У сезон кількість людей зростає до 10-15 чоловік. Роботи проводиться дуже багато, особливо в ті місяці, коли виноград потребує найбільшої уваги. Ми залучаємо людей, щоб встигнути все вчасно, адже в нашій справі кожен день на рахунку », — додає директор.

Експерименти: від давніх квеврі до ігристих петнатів

Процес створення вина потребує терпіння. Збір врожаю зазвичай триває з серпня по жовтень. Звичайні вина без витримки розливають у березні — тобто минає пів року від збору. А от витримані білі вина «сплять» у дубі від 3 до 12 місяців, червоні — до року. На Mon Crafto також активно експериментують із давніми та сучасними світовими трендами. Олександр розповідає про три особливі напрямки, які нині розвивають на виноробні:

« Квеврі — подих давньої Грузії на Житомирщині. Це наша новинка — справжня Кахетинська технологія. Це величезні глиняні глечики, літраж яких десь 500-700 літрів. Ми їх закопуємо в землю. Таким чином, природним методом вино там витримується, настоюється, проходить мацерацію та бродіння. Це дуже цікавий процес, який дає вину зовсім іншу структуру та характер. Друга новинка — петнат — “первісне” ігристе, яка вже встигла стати популярною в Україні. У нас є і білий, і рожевий петнат. Це, грубо кажучи, природно-ігристе вино. Воно йде з дріжджовим осадом. Тому, якщо будете бачити наші пляшки на полицях і помітите осад — знайте, що це абсолютно нормально для такої технології. Це “живе” вино, яке ми не прагнемо зробити кришталево прозорим, бо в цьому його суть. І третя новинка — класичне ігристе. Ми зробили його вперше. Воно з’явиться у продажу десь у березні-квітні. Це складний процес, але результат того вартий. Ми даємо такі вина на дегустацію експертам у Києві, сомельє, щоб вони надали свою оцінку перед тим, як ми випустимо продукт на ринок. Оцінка самого себе чи технолога — це одне, а почути думку 20 профі — зовсім інше », — розповідає Олександр Маліновський.

«Найкраща оцінка — коли людина в черзі попереду купує наше вино»

Назву Mon crafto, що означає «Моя справа», обрали наступним чином. Члени родини кинули в коробку свої варіанти назви, і саме її витягнув молодший брат Олександра. Проте впізнаваним бренд зробила етикетка.

« Люди часто запитують у магазинах: “Де у вас вино з конем?”. Чому кінь? Це горда тварина, вона не боїться нічого і завжди пов’язана з сільським господарством. Для нас цей вершник символізує бажання опановувати нові сфери та нашу цілеспрямованість », — каже директор.

На рахунку Mon Crafto — золото, срібло та бронза фестивалів та конкурсів, таких як Ukrainian Wine Festival, Wine&Spirits Awards та Вінниця Wine Day. А їхній «Одеський чорний» резерв 2021 року отримав найвищу оцінку від експертів і поїхав презентувати Україну на виставку у Францію.

Завдяки участі у фестивалях, виноробню помітили та почали купувати їхню продукцію. Сьогодні 30% продажів Mon Crafto забезпечує інтернет-магазин, ще 70% — це магазини та заклади в різних містах України та області, з якими співпрацює виноробня. До прикладу, у Житомирі це «Винний край» та «Браталівська сирна лавка». Утім, для компанії важливо бути «видимими» саме як місцевий виробник, щоб жителі області знали: це вино зроблене їхніми сусідами.

Також компанія активно використовує нові платформи для просування, зокрема Threads.

« Це зараз дуже допомагає. Там аудиторія жива, вона цікавиться процесом, запитує про сорти. Таким чином ми відправляємо вино по всій Україні », — зазначає він.

Про найкращу оцінку від покупців Олександр розповідає так:

« Ми завжди слухаємо покупця, і на фестивалях, і читаємо відгуки в соцмережах, бо робимо це для них. Найкраща оцінка — і це було буквально вчора — це коли я стою в черзі в магазині й бачу, як людина переді мною купує наше вино. Від цього стає дуже тепло на душі », — зізнається Олександр.

Майбутнє: крафт, а не мас-маркет

Розширюватися до масштабів заводу в Mon Crafto не планують. Тут якість завжди стоятиме вище за кількість.

«Я не люблю слово “розширятися”. Ми хочемо залишитися крафтовиками. Якщо вийти на 50 чи 100 тисяч пляшок — це буде звичайне вино, мас-маркет. Там не буде цінності, не буде ручної роботи, просто автоматика розливатиме рідину. У нас же все вручну: від збору до наклеювання етикеток. Ми можемо зробити менше, але поставити таку високу планку якості, щоб кожен поціновувач відчував нашу працю », — пояснює Олександр.

Зараз виноробня готує запуск винного туризму. Тут уже проводять дегустації та екскурсії, утім власники запрошують гостей приїжджати у травні чи червні, коли виноградники виглядають найкраще.

« Ми хочемо показувати наш теруар у реальності. Щоб люди приїхали, коли тепло, побачили, де воно росте. Просто дегустація — це одне, а побачити саму лозу — це зовсім інші враження », — розповідає директор.

« Важливо підтримувати своє. Багато хто нині відкриває для себе не лише італійські чи французькі вина, а й українські. І ми хочемо показати, що на Житомирщині можна робити продукт високої світової якості. Підтримуйте місцевих виробників, і вони зможуть далі радувати вас новинками », — говорить Олександр Маліновський.

Житомирські