«Шматочки тепла у темряві»: хімічні грілки для Захисників від сім’ї Степанчуків з Овруча

10 лютого 2026 р. 13:47

10 лютого 2026 р. 13:47

У час, коли зима випробовує нас холодом, а нічне небо – тривогою, особливо відчувається справжня ціна людського тепла, що йде від серця до серця – від тилу до фронту, від громади до Захисників.

Днями родина волонтерів з Овруча – Галина та Михайло Степанчуки – передали міському голові, командиру Овруцької ДФТГ № 1 Івану Коруду 25 8 хімічних грілок для тероборонівців мобільних вогневих груп. Саме ці воїни, часто в мороз і темряву, стоять на варті повітряного простору громади, знищуючи ворожі «шахіди».

Подякувавши волонтерам за справу, що буквально дарує Захисникам частку домашнього тепла, міський голова у відповідь підтримав благодійну ініціативу родини, передавши 5000 гривень від колективу міської ради на подальшу реалізацію проєкту. Бо у війні важлива не лише зброя – важлива єдність.

Волонтерство у цій родині – справа спільна. Молодший син Олександр, маючи непридатність до військової служби, обрав свій фронт – волонтерський. Саме він закупив усе необхідне для виготовлення хімічних грілок, допомагає підрозділу старшого брата, а також зареєстрував ТОВ «Це Еко», яке продовжує виготовлення грілок. Наразі Олександр активно шукає закордонних інвесторів, що б перетворити сімейну ініціативу на промислове виробництво для Збройних сил України. Йдеться не лише про масштабування допомоги Захисникам, а й про створення робочих місць, офіційне працевлаштування людей, розвиток справи на рідній Овруччині, сплату податків до місцевого бюджету й реальну користь для громади. Крім того, він має цілу низку інших задумів, які також планує втілювати саме тут, на малій батьківщині.

Старший син Олексій – воїн Збройних сил України з 2019 року. Його шлях – шлях служіння: від простого солдата до сержанта. Нині він – старший лейтенант, адже має вищу юридичну освіту. За мужність і відданість Україні Захисник нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня та орденом «За визволення України», підписаними Президентом України Володимиром Зеленським. Поки один син тримає зброю, інший тримає тил – і в цьому родинному балансі народжується справжня сила.

Волонтерить уся сім’я. Донька Оксана виготовляє окопні свічки – ще один символ світла, яке не гасне навіть у бліндажах і холодних ночах.

Проєкт родини Степанчуків має символічну й дуже точну назву – «Шматочки тепла у темряві». Уже два роки він працює там, де холод найбільш відчутний – на передовій і в нічних чергуваннях. За цей час волонтери виготовили та передали Захисникам майже чотири тисячі хімічних грілок. Це не одноразова акція, а щоденна, тиха, наполеглива праця.

Найбільше вражає те, що народжуються ці «шматочки тепла» не у великих цехах, а на звичайній кухні квартири Степанчуків. Саме тут, серед каструль і столів, волонтерська справа стала справою життя.

Особливе місце в цій історії займає Галина Степанчук – мати, волонтерка, педагог. Вона 30 років пропрацювала вчител ькою української мови та літератури в Овруцькому ліцеї імені Андрія Малишка, має звання «Вчитель вищої категорії», «Старший учитель», керувала літературною студією «Живе слово». Її поетичний доробок – збірка «Древлянські первоцвіти», у якій зібрані власні вірші, твори випускників студії та ліцеїстів. Книжка побачила світ за особистого сприяння міського голови Івана Коруда в межах підтримки творчої молоді громади.

Її життєве кредо – рядки Василя Симоненка:

Можна жити, а можна існувати,

Можна думать, можна повторять.

Та не можуть душу зігрівати

Ті, що не палають, не горять.

Саме тому вона й далі продовжує цю справу – щоб бодай на мить стало тепліше нашим Героїчним Захисникам. Бо серед них – не лише рідні чи знайомі, а й її учні, у душі яких вона сіяла не тільки слово й знання, а й любов до України.

Михайло Степанчук, чоловік Галини, – ветеран афганської війни, ліквідатор аварії на ЧАЕС. Людина, яка знає ціну миру і тягар війни, сьогодні так само поруч – у волонтерській праці, у підтримці, у вірі.

Тож на д створенням грі ло к подружжя працює спільно. Їх основою є ацетат натрію – безпечна речовина, яка при активації здатна швидко виділяти тепло. Пані Галина власноруч варить розчин, наповнює ним призначені для цих потреб поліетиленові пакетики, а потім герметично запаює їх спеціальним приладом, щоб кожна грілка була надійною та довговічною.

Михайло Степанчук виготовляє активатори – невеликі, але вкрай важливі деталі. Вони складаються з металевої пружинки, запаяної в термоусадочну трубку, яка при згинанні запускає процес кристалізації та нагріву. У цих простих, на перший погляд, рухах – точність, відповідальність і велике серце.

Як пояснює пані Галина, ці хімічні грілки є багаторазовими. Після використання їх можна відновлювати необмежену кількість разів, просто переваривши у воді до повного розчинення кристалів. Головна умова – зберігати цілісність пакування, адже саме герметичність забезпечує безпечну та ефективну роботу грілки. Така простота у використанні робить їх особливо цінними в польових умовах, де кожна річ має служити довго й надійно.

Окремою сторінкою цієї історії є щира материнська турбота. До кожного пакунка з грілками, які останнім часом Галина Степанчук передає воїнам через волонтерську організацію «Волонтер Полісся» на чолі з Яковом Грищуком, вона додає власноруч приготовлену сушину, трав’яні чаї, енергетичні батончики та різноманітні смаколики. Це не просто харчі – це нагадування про дім, про тепло рідної оселі, про те, що на Захисників чекають і в них вірять.

Кажуть, колишніх учителів не буває. Як і колишніх воїнів, волонтерів, патріотів. Родина Степанчуків – живе підтвердження того, що Перемога починається з людського серця.

І поки є такі сім’ї, поки є ці «шматочки тепла у темряві» – Україну не зламати.

Житомирські