Знак «Золотий хрест» отримав десантник Дмитро з 95 бригади ДШВ: відзначився у штурмовій групі

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

21 лютого 2026 р. 16:24

21 лютого 2026 р. 16:24

Дмитро потрапив до війська у вересні минулого року.

«Так сталося, спіймали, – посміхається чоловік. – Підійшли з ТЦК та вручили повістку. …напевно найбільше люди бояться невідомості. Але коли вже потрапляєш в учебку, починає «розвиднюватися»: поряд побратими, досвідчені інструктори, крок за кроком опановуєш нову справу. Навіть з’являється драйв» .

Саме Дмитро пізніше стане вирішальною силою в боях на Покровському напрямку.

Шлях чоловіка був насиченим: навчальна частина, а потім тренування в Європі. Кілька місяців навчання за стандартами НАТО дали базу: безпека, тактика, поводження зі зброєю. Проте справжня наука почалася вже на фронтах в Україні.

«Європейські інструктори дали гарну базу, а от злагодження в Україні вже було максимально наближене до реальності », – згадує десантник.

Під час першого виходу Дмитро відчував суміш адреналіну зі страхом. Але дії його були чіткими та холоднокровними.

Він просувався в штурмовій групі вперед, коли Дмитро першим помітив скупчення ворожої піхоти. Росіяни готували контратаку. Не вагаючись, він відкрив вогонь. Тоді вдалося ліквідувати чотирьох окупантів. Це дало змогу групі безпечно закріпитися на позиціях.

Після Нового року ворог намагався вибити наших воїнів з позицій, зайнявши стратегічну висоту. Дмитро зреагував миттєво. Він зайняв вогневу точку і «відпрацював» по цілях. Його влучність дозволила підрозділу продовжити наступ.

Дмитро говорить, що найважче бачити, як ранить побратимів. Він згадує, як два дні виводили пораненого: «Йому відірвало п’ятку, ми два дні намагалися евакуювати його. Через обстріли та дрони в небі не було можливості швидше дістатися до медиків. Але я ще з одним побратимом нашого пораненого не лишили, заспокоїлися тільки тоді, коли передали його лікарям».

Після виконання задачі, вже в розташуванні, Дмитро дізнався від командира, що його подали на нагороду. Сам він ставиться до цього скромно: «Подано, так подано. Командирам видніше. Аби тільки всі друзі поверталися з завдань живими і неушкодженими».

Нещодавно Головнокомандувач Збройних Сил України генерал Олександр Сирський нагородив Ігоря нагрудним знаком «Золотий хрест». Цю нагороду отримують за мужність і успішне виконання завдань під час бою.

Про майбутнє Дмитро говорить обережно. Хочеться додому, хочеться побачити сина. Проте він не виключає, що залишиться у війську й після перемоги. Бо тепер він професіонал, який знає ціну кожному метру рідної землі.