«Він був безвісти зниклий, а я відчувала — живий»: з полону...

07 березня 2026 р. 11:25

07 березня 2026 р. 11:25

Дружина впізнала його на фото серед полонених в одному з телеграм-каналів і з надією чекала на поверення

Серед українських захисників, яких 5 березня звільнили з російського полону, є і житель Малинської громади — 34-річний Олександр Гаєвський. Понад два роки його родина жила без жодної звістки, лише з надією і вірою, що він живий.

Про повернення чоловіка першими дізналися його рідні. Дружина військового Юлія Гаєвська розповіла про цей момент у коментарі журналістам «Суспільне Житомир».

«Чоловік додзвонився до мами. Плаче. Каже: “Не хвилюйтесь, все добре, ми вже в Україні”. Чесно сказати, емоцій дуже багато, і просто немає слів. Я зараз як на голках — чекаю, коли він подзвонить мені» , — говорить Юлія.

За словами жінки, Олександр пішов до війська добровольцем у листопаді 2023 року. До цього працював на підприємстві з обробки каменю. Разом із дружиною вони виховують двох синів — восьмирічного Івана та п’ятирічного Артема.

Рішення чоловіка йти на фронт стало для родини несподіванкою.

«Він сказав про це лише ввечері, напередодні від’їзду. Каже: “Все, я завтра їду”. Я почала плакати, голосити — кажу, як це так? А він відповів: “Потрібно захищати Україну. Є діти, і їх потрібно захищати”», — згадує дружина військового.

Спочатку Олександр служив на різних напрямках — у Чернігівській, Дніпропетровській областях, згодом на Харківщині. Він був помічником гранатометника у складі 32-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

Останній раз Юлія чула чоловіка на початку січня 2024 року.

«Він подзвонив і сказав: “Сонечко, у нас все добре. Завтра я не зможу подзвонити, бо ми їдемо на виїзд”».

Після цього зв’язок обірвався.

8 січня 2024 року Олександр Гаєвський зник на Куп’янському напрямку на Харківщині. Через кілька днів родина отримала офіційне повідомлення з військової частини про те, що він вважається зниклим безвісти…

Телефон ще певний час залишався в мережі, але чоловік більше не відповідав на дзвінки.

Юлія пригадує, що з самого початку відчувала: її чоловік живий:

«Я знала з першого дня. Було таке відчуття, що він у полоні. Я рідним казала: не плачте, він живий, побачите».

Пошуки чоловіка жінка почала самостійно. В одному з телеграм-каналів вона впізнала його на фото серед військовополонених. Згодом звернулася до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими.

Лише у квітні 2025 року родині підтвердили: Олександр перебуває у полоні на території Росії, у Костромській області. Офіційне повідомлення про його полон з військової частини Юлія отримала вже цього року — 2 березня 2026-го.

А через кілька днів прийшла новина, на яку чекала вся родина.

«Я сказала всім: чекайте, сьогодні буде обмін. Сто відсотків він буде в Україні», — розповідає жінка.

І саме так сталося.

5 березня Юлія отримала сповіщення у застосунку «Дія» про звільнення чоловіка з російського полону.

Нагадаємо, що під час цього обміну до України повернулися 200 громадян — військові Збройних сил, нацгвардійці, прикордонники та військовослужбовці Державної спеціальної служби транспорту. Серед них — 13 захисників із Житомирської області. Наступного дня, 6 березня, додому повернули ще 300 українських воїнів.

По темі: «Мама, наш Віталік уже в Україні»: після 25 місяців полону повернувся воїн з Малина — Віталій Хиля

Житомирські