Слово, що веде крізь століття: в Овручі вшанували генія українського слова Тараса Григоровича Шевченка

09 березня 2026 р. 15:03

09 березня 2026 р. 15:03

Сьогоднішній ранок у міському сквері, де височіє постать Великого Кобзаря, розпочався в атмосфері особливого духовного піднесення. Саме тут, біля пам’ятника Тарасові Григоровичу Шевченку, громада зібралася, щоб вшанувати день народження генія українського слова – поета, художника, мислителя, пророка, чиє ім’я стало символом незламності українського духу.

Перед початком заходу овручани, як і всі українці, зупинилися у щоденній загальнонаціональній хвилині мовчання, схиливши голови перед пам’яттю тих, хто віддав своє життя за свободу й незалежність нашої держави. І цього дня вона звучала особливо глибоко – адже саме Тарас Шевченко понад півтора століття тому своїм словом кликав українців любити рідну землю, не зраджувати мову й боротися  за  правду  і  волю.

Березень в Україні – пора пробудження. Прокидається земля, тягнеться до світла природа, і водночас оживає у серцях українців слово Кобзаря. Саме в таку весняну пору Всевишній послав нашому народові генія, якого називають Велетнем духу, українським Мойсеєм, батьком національного відродження.

Його поезія народжувалася з болю за долю рідного краю і водночас із непохитної віри в силу свого народу. Шевченко мріяв про той день, коли Україна стане вільною, коли її діти житимуть у правді й гідності. Минуло понад півтора століття, але його слова звучать так, ніби написані для нашого часу. Бо й сьогодні українська земля здригається від війни, і знову її найкращі сини й доньки стають на захист держави від ворогів-московитів, виборюючи право на волю і свободу. І поки  ми пам’ятаємо Шевченкове слово,  поки  бережемо  свою  землю  і  шануємо  своїх Г ероїв – Україна була, є і  буде . Про цю істину – силу національної пам’яті, незламність українського духу та відповідальність кожного перед рідною землею – говорив у своєму виступі Овруцький міський голова Іван Коруд .

Звертаючись до громади, він наголосив, що слово Тараса Шевченка крізь століття залишається духовною опорою для українського народу. Воно об’єднує покоління, надихає на боротьбу і допомагає вистояти у найтяжчі часи. Сьогодні, коли Україна знову відстоює свою свободу, пророчі рядки Кобзаря звучать особливо гостро і водночас додають віри у перемогу правди та справедливості.

Під час заходу звучали й слова про світове визнання постаті Тараса Шевченка , і м’я якого знає весь світ. На його честь названо сотні населених пунктів, тисячі вулиць, площ, навчальних закладів, театрів і бібліотек. У різних куточках планети встановлено понад тисячу сто пам’ятників Кобзареві – від України до Канади, від Сполучених Штатів Америки до Польщі, Франції та Казахстану. І де б вони не стояли, усі вони є символом української душі, нашої історії та боротьби за свободу.

Особливої глибини заходу додало емоційне читання уривку з поеми Тараса Шевченка «Сон. Поетичні рядки знову нагадали присутнім, що Шевченко бачив долю України глибше й далі за багатьох сучасників. У своїх творах він передчував великі випробування для українського народу, але водночас не втрачав віри у світле майбутнє України.

І сьогодні його пророчі слова звучать як підтримка для тих, хто боронить державу. Адже дух Шевченка – у кожному Захисникові, у кожному, хто тримає небо, землю і мову. Його віра в оновлену землю, «де не буде врага, супостата», залишається дороговказом для всіх поколінь українців.

Водночас творчість Великого Кобзаря надихає й сучасників. Свій авторський вірш про Шевченка представила бібліотекарка Левковицької сільської бібліотеки Олена Невмержицька, вкотре доводячи, що поезія Кобзаря продовжує жити й народжувати нові рядки у серцях українців.

Ох Тарасе, сивочолий Кобзарю!

Писав вірші, як в воду подивився

За москалівську всю оту орду

Ти з неба на Вкраїну озирнися.

Дивись, вже спалені наші міста,

І села, де твоя нога ступала.

Ти мабудь знав, що скоїть та орда,

Такого жаху земля іще не знала.

Не викинеш з твоїх віршів рядка,

Де кажеш: «роблять лихо з вами»,

Не тільки ти відчув це все сповна,

Тепер ті «чужі люде» поміж нами.

Лихо коїться на твоїй землі,

Яку ти розмальовував квітками,

«Борітеся – поборете» рядки

Ми пам’ятатимемо їх роками.

«кацапа» звідусіль жени!»

Ти глянь, твої слова пророчі.

Ми проженемо його з рідної землі,

Та так, що повертатись більш не схоче.

Атмосферу єдності та віри у майбутнє посилила пісня «Я хочу жити в Україні» у виконанні організаторки культурно-дозвіллєвої діяльності Овруцького будинку культури Ангеліни Ілющенко – щира і світла, вона стала символом прагнення кожного українця жити у мирній, вільній та квітучій державі.

Цю можливість щодня виборюють наші воїни – мужні Захисники, які стоять на передовій, боронячи рідну землю. Під час заходу присутні схилили голови перед пам’яттю Героїв, які віддали життя за Україну, розділяючи біль їхніх родин і водночас зберігаючи віру у майбутнє.

На завершення урочистостей прозвучав Державний Гімн України – як символ єдності, сили та незламності нашого народу.

Після цього учасники заходу з глибокою шаною поклали квіти до пам’ятника Тарасові Шевченку та до стели «І мертвим, і живим захисникам України в російсько-українській війні» і стенду «Пам’ятаємо кожного, хто захищав суверенітет і територіальну цілісність України».

Тарас  Шевченко  залишив  нам  не  лише  поезію, він  залишив  нам  віру  в  Україну. Його  слово  живе  у  нашій мові,  у  нашій культурі,  у нашій  боротьбі.  І  поки  б’ється  українське  серце – житиме  і  Шевченко.

Житомирські