Великдень на березі океану: пулинка Олена Мороз розповіла, як українці відзначають свято у Португалії

04 квітня 2026 р. 10:49

04 квітня 2026 р. 10:49

Велика війна змусила земляків лишити рідну країну та виїхати за кордон. Там українці зіткнулися зовсім з іншою реальністю і почали інше життя, не забуваючи свої традиції та коріння. Саме так сталося із пулинкою Оленою Мороз. Вона у грудні 2021 року потрапила до Португалії. А через кілька місяців, коли почалося повномасштабне вторгнення росії, забрала до себе майже усіх рідних. Що їм довелося пережити та як відзначали Великдень на березі Антлантичного океану? Про це читайте далі у матеріалі нашого журналіста. Пані Олена нині знаходиться в Україні. Приїхала сюди взимку. До цього часу перебувала за тисячі кілометрів від рідного дому. – У грудні 2021 року поїхала до Португалії замінити свою сестру, яка доглядала за дитиною в одній родині, – розповідає Олена Мороз. – Я мала повернутися додому 6 березня 2022 року. За п’ять днів до початку повномасштабного вторгнення росії подзвонив чоловік Віктор із України і сказав, що буде велика війна і треба вивезти з Пулин неповнолітніх дітей. Тому ми швидко все організували і 12-х моїх рідних та близьких людей опинилися зі мною на березі Антлантичного океану. Чоловік Олени Мороз із старшими синами приєдналися до ЗСУ. У той час українців за кордоном прихистили португальські родини: частина жила у роботодавця Олени Мороз – пана Ніколаса, а інші – у португальця Джозе. Коли питання з житлом було вирішене, то стали шукати роботу. Доводилося братися за будь-що, адже у Португалії біженцям не виплачували жодних коштів. – Місячна оренда житла коштувала 1000 євро, а заробляли 870. Тому працювали майже цілодобово, аби вижити, – розповідає Олена Мороз. – У Португалії є файна діаспора українців, які приїхали сюди жити 20 років тому. Тут є наші школи і церкви, крамниці, де наші люди продають овочі (помідори, огірки), що виростили у тамтешніх специфічних кліматичних умовах. По-особливому українці відзначають Великдень у Португалії. До церкви, між іншим, наші люди ходять лише у вишиванках і це обов’язковий дрес-код одягу. – На Пасху ми збираємося у місті Лоуле, на околиці якого на височезному пагорбі знаходиться церква. У ній у певні дні релігійну службу українською мовою веде священник з Івано-Франківська – отець Олег, – мовить далі пані Олена Мороз. – У Португалії Великдень – це наче свято врожаю. До храму у цей день в національному одязі та зі смаколиками заходять усі народності, які тут живуть: іспанці, бразилійці, англійці тощо. Ми, українці, – у вишиванках, із державним прапором і великодніми кошиками. Після літургії починається ярмарок смаколиків. Українці застеляють столики скатертинами, ріжуть коровай і паски, пригощають крашанками та дарують ляльки-мотанки. Усі виручені кошти перераховують на ЗСУ. – Португальцям важко зрозуміти, чому ми на Великдень фарбуємо яйця та влаштовуємо битки, – мовить Олена Мороз. – У цілому для нас, українців, які за кордоном, Великдень чи інше релігійне свято – це час єднання, можливість поспілкуватися та підтримати одне одного. Нинішній Великдень зустрічаю в Україні. Хоч маю право вільно жити за кордоном, я обираю свою рідну державу і хочу тут бути постійно. Щиро серцем вірю, що війна закінчиться і українці повернуться додому, а Україна розквітне миром на увесь світ.

Записав Денис Войтенко
Фото надала Олена Мороз

Житомирські