Колишня лазня стане домом: у Звягелі будують стаціонар для одиноких людей старшого віку

11 квітня 2026 р. 17:27

11 квітня 2026 р. 17:27

Будівля в провулку Медичному, 2 роками стояла закрита й руйнувалася. Колишня лазня, два поверхи, вибиті вікна. Тепер усередині – свіжа кладка, нові перекриття й робітники, які зводять стіни майбутніх кімнат. До зими тут мають оселитися перші мешканці – двадцять п'ять одиноких людей, яким більше нікуди йти.

Усередині пахне цементом і сирою штукатуркою, під ногами – будівельний пил, але контури закладу вже видно: сім житлових кімнат, кімнати персоналу та відпочинку, санвузли, пральня.

Від мрії 2021-го – до бетону 2026-го

Ідея з'явилася п'ять років тому, коли в міськраді створили депутатську групу й почали вивчати потреби громади.

– Найбільшою потребою виявилося те, чого в нашій громаді не було, – будинку, де могли б проживати одинокі люди старшого віку, – розповідає секретар міськради Оксана Гвозденко. – Ми вивчили досвід інших міст і загорілися цією ідеєю. З початком повномасштабного вторгнення кількість таких людей тільки збільшилася.

На сьогодні в громаді – близько трьохсот одиноких людей і понад чотири тисячі людей з інвалідністю. Частина з них – батьки загиблих захисників, які залишилися без опіки. Двадцять п'ять місць – це мало, і в міськраді це визнають. Але це перший крок.

Міський голова Микола Боровець каже: освоєно близько трьох мільйонів гривень – приблизно половина від загального обсягу фінансування. Будівництво фінансується з місцевого бюджету.

– Після розбирання приміщення виявилося, що стеля, перекриття та інші бетонні конструкції потребують підсилення – тому кошторис довелося переробляти, – пояснює він. – Нині цю роботу завершено. Пройшла експертиза кошторису, і вже наступного тижня починаємо новий етап робіт.

Терміни – вересень-жовтень. До зими хочуть уже заселити людей.

Навколо будівлі планують облаштувати подвір'я: бруківка, лавки, альтанка, дерева, трава. Боровець зупиняється біля вікна, що виходить на майданчик, і каже: "Ця будівля, яка роками стояла і руйнувалася, набуде гарного вигляду. Але головне – не вигляд. Головне – що це соціальний об'єкт".

Оксана Гвозденко додає: "Початок повномасштабної війни призупинив проєкт, але потім зрозуміли про ще більшу потребу такого закладу".

Хто зможе тут жити?

Директорка Територіального центру соціального обслуговування Ольга Гудзь водить нас поверхами й показує розкладку приміщень. Каже: доглядатимуть десять працівників – завідувач, медсестри, соціальні працівники, обслуговчий персонал. Цілодобово.

– На сьогодні заклад розглядає звернення від одиноких людей старшого віку та людей з інвалідністю, які потребують постійного стороннього догляду і не можуть самостійно себе обслуговувати, – пояснює вона. – Два звернення вже є.

Процедура – заява з пакетом документів, розгляд на виконавчому комітеті. Нині приймають лише одиноких. Питання платних місць – для тих, у кого є діти, але немає можливості доглядати – ще опрацьовується.

Те, що за цифрами

Цифри – три мільйони освоєно, двадцять п'ять місць, десять працівників, сім кімнат – це каркас. А за ним – конкретні люди, які вже чекають. Двоє з них уже подали документи, хоча стіни ще не зведені до кінця.

Торік у лютому, коли про цей проєкт тільки оголошували, він здавався далеким планом. Тоді шукали гроші, домовлялися з Естонією, показували візуалізації до і після. Зараз після уже будується – повільно, з переробленим кошторисом і підсиленими перекриттями, але будується.

Житомирські