«Узори, що оберігають рід»: в АРТвітальні Овруцької центральної бібліотеки представлено нову виставку з колекції Валентини Галкіної

14 квітня 2026 р. 17:50

14 квітня 2026 р. 17:50

Українська вишивка — це не просто елемент народного мистецтва, це символ нашої національної ідентичності, що поєднує прадавні традиції, магічну символіку та родинну пам’ять. Це не просто одяг чи речі побуту, а своєрідна енциклопедія, де в орнаментах та узорах закодовані вірування, історія й духовний світ українського народу, які передаються крізь покоління.

Усю цю магічну силу й глибину традиції увібрала в себе виставка вишитих робіт із колекції Валентини Галкіної «Узори, що оберігають рід». Її відкриття відбулося сьогодні, 14 квітня, в АРТвітальні Овруцької центральної бібліотеки імені Андрія Малишка. Особливо символічно, що ця виставка проходить саме у Великодні дні — сповнені світла, надії та духовного оновлення. У цей час захід по-особливому розкрив глибину українських традицій і став справжньою подією для поціновувачів народного мистецтва.

Особливо варто відзначити, що це вже третя виставка колекціонерки у стінах АРТвітальні за останні кілька місяців. Під час свого дебюту у грудні минулого року вона представила громаді колекцію ляльок у старовинних українських костюмах та експозицію традиційних українських хусток. Цьогоріч у лютому Валентина Федорівна поділилася з публікою зібраними й дбайливо збереженими вишитими картинами. Основними ж експонатами діючої виставки є предмети домашнього текстилю, вишиті гладдю і хрестиком підзорники, наволочки, штори та інші елементи народного побуту. У кожній із цих речей та вишитих на них узорах — чиєсь життя, родинна історія й тиха молитва. І завдяки таким людям, як Валентина Галкіна, вся ця історія продовжує жити й передаватися наступним поколінням, зберігаючи нашу культурну пам’ять, ідентичність та духовну спадщину, аби не переривався зв’язок поколінь, а разом із ним і та нитка, якою вишивається наше спільне українське коріння.

Розповідаючи про кожну з робіт, Валентина Галкіна доповнює їх живими історіями про майстринь — з деякими з яких була знайома особисто, про інших дізналася від їхніх рідних, дітей або знайомих. Завдяки цим спогадам кожна вишита річ набуває особливого змісту і перетворюється зі звичайного експоната на частинку людської долі та історії села, з якого вона походить.

Саме тому виставка сприймається не лише як мистецька подія, а й як глибоке нагадування про важливість збереження нашої культурної пам’яті. Під час заходу відвідувачі особливо наголошували на значенні української ідентичності в умовах непростого воєнного часу.

Із теплими словами до Валентини Галкіної звернулися керуючий справами Овруцької міської ради Сергій Лобик та начальниця відділу культури і туризму Юлія Корчемна. Вони висловили щиру вдячність за її багаторічну, непросту, але надзвичайно цінну працю зі збереження культурної та історичної спадщини Овруччини, підкресливши, що справжню вагу цієї місії важко передати словами — адже йдеться про збереження живої пам’яті та духу минулого століття для прийдешніх поколінь.

Як і в давнину, коли процес вишивання супроводжувався молитвою чи піснею, так і сьогодні важливим доповненням виставки стала українська пісня. Виступи учасниць хору «Вручий» Овруцького будинку культури ще раз підкреслили нерозривний зв’язок між українською вишивкою і піснею, які разом творять духовну основу нашої культури.

Зрештою, виставка «Узори, що оберігають рід» залишила по собі не лише естетичне враження, а й глибокий емоційний слід — як нагадування про силу родинної пам’яті та духовної спадкоємності. Це ще одна сторінка живої історії Овруччини, збережена в узорах і серцях людей. І доки такі історії звучать і передаються далі — доти житимуть наша культура й ідентичність.

Житомирські