Житомиряни попрощалися з Героєм Андрієм Копійченком

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Житомиряни попрощалися з Героєм Андрієм Копійченком

21 травня 2026 р. 14:17

21 травня 2026 р. 14:17

Житомир попрощався з Воїном-Захисником…

КОПІЙЧЕНКО АНДРІЙ ЛЕОНІДОВИЧ 21.12.1977 – 11.05.2026 рр.

Андрій Леонідович народився у місті Житомирі. Змалечку виділявся серед однолітків працьовитістю та наполегливістю. Навчався у ЗОШ №26, а згодом — із відзнакою закінчив Технічний ліцей при Житомирському філіалі КПІ (нині — Ліцей №1).

У 1995 році вступив до Житомирського військового інституту радіоелектроніки ім.

С.П. Корольова. Здобувши вищу військову освіту та отримавши диплом з відзнакою, він залишився служити в рідній альма-матер, передаючи знання новому поколінню курсантів.

У 2007 році Андрій Леонідович завершив військову службу та повернувся до цивільного життя. Його гострий розум і технічний талант знайшли реалізацію у сфері зв’язку. З 2008 року він працював старшим інженером оптичних мереж у ТОВ «Житомирський міський інформаційний центр — Телемережа». Колеги згадують його як бездоганного професіонала, надійного товариша та людину рідкісного сумління.

Життя не раз випробовувало Андрія на міцність. Він був люблячим чоловіком, турботливим сином і батьком. Проте доля приготувала для нього важкі удари: спочатку пішли у вічність батьки, а згодом серце чоловіка назавжди підкосила трагічна втрата сина Валерія, якого він любив понад усе на світі.

Попри глибокий особистий біль, з початком повномасштабного вторгнення капітан Копійченко Андрій Леонідович без вагань став на захист України. Офіцер за фахом, патріот за покликанням, він швидко здобув беззаперечний авторитет серед побратимів і командирів. Його цінували за виважені рішення, щиру підтримку та готовність першим прийти на допомогу в найкритичніших ситуаціях. Він був взірцем офіцерської честі та людяності.

11 травня 2026 року серце мужнього Воїна зупинилося.

У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими…

Світла пам’ять і вічна слава Воїну-Захиснику