З бабусиної скрині: історія, вишита серцем і збережена для майбутніх поколінь

22 травня 2026 р. 08:20

22 травня 2026 р. 08:20

21 травня, у День вишиванки , — день, коли українська душа особливо гостро відчуває силу свого коріння, на базі Овруцької центральної бібліотеки ім. А. Малишка було презентовано унікальну виставку вишитого одягу «З бабусиної скрині: історія вишитого одягу».

Ц я виставка старовинних речей — жива пам’ять поколінь. Це — історія, вишита нитками любові, болю, надії та віри. У кожному орнаменті — голос предків, у кожному хрестику — молитва української жінки, у кожній сорочці — доля людини та цілої родини.

Колекцію старовинного вишитого одягу з великою любов’ю та трепетом зібрала Валентина Федорівна Галкіна , — людина, яка береже українську спадщину, шанує традиції свого народу та живе справою, що торкається серця кожного, хто бодай раз побачив її колекцію.

Серце Валентини Федорівни б’ється в унісон із українською історією, народною пам’яттю та духовною силою нашого народу. Вона не просто збирає старовинні речі — вона рятує їх від забуття, щоб не загубилися у плині часу безцінні свідки минулого, щоб майбутні покоління знали, ким були їхні предки, у що вірили, про що мріяли та як любили свою землю.

За кожною сорочкою у її колекції — людська доля. Чиїсь щасливі миті, материнські сльози, весільні пісні, проводи у далеку дорогу, молитви за дітей і за мир. Вишивка завжди була для українців не просто оздобою — вона була оберегом, символом роду, духовним щитом і мовою душі.

Особливо вражає те, що Валентина Федорівна не лише збирає та дбайливо зберігає старовинний одяг, а й сама створює прекрасні вишиті роботи. Вона вишиває рушники, у яких оживає українська традиція, у яких переплітаються тепло серця, щирість душі та любов до рідної землі.

Сьогодні її колекція відома не лише серед односельців, а й далеко за межами громади — по всій Житомирщині та навіть в інших областях України. У її зібранні є унікальні роботи з різних куточків держави, а деякі експонати були створені понад 150 років тому.

Ця Берегиня української спадщини  розмовляє з минулим мовою ниток. І це минуле відповідає їй вдячністю — через збережені сорочки, рушники, узори та історії, які сьогодні мають можливість побачити й відчути люди.

До вітального слова запросили начальника відділу культури і туризму Овруцької міської ради Юлію Корчемну, яка наголосила на особливій цінності таких виставок для збереження української культурної спадщини, адже саме через подібні ініціативи оживає історія нашого народу, його традиції та духовна сила.

Віталій Дрозд, який також дотичний до збору цих унікальних речей, відзначив, що кожен експонат має не лише історичну, а й глибоку емоційну цінність, адже за старовинними вишивками стоять людські долі, пам’ять родин і ціла епоха українського життя.

Своєю чергою, міський голова Іван Коруд щиро подякував авторці виставки Валентині Федорівні Галкіній за її подвижницьку працю, відданість українським традиціям та невтомне бажання зберегти для нащадків безцінні скарби народної культури. Окремі слова вдячності прозвучали й на адресу всіх жителів, які передають Валентині Федорівні дорогі серцю та пам’яті речі — родинні реліквії, що отримують нове життя та стають частиною великої історії українського народу.

До поки живе вишивка — житиме пам’ять. Житиме українська душа. Житиме Україна.

Житомирські