Авторська зустріч із письменницею Ренатою Терезою Корек у Бердичеві: презентація польсько-української збірки поезій «Воєнна ластівка»

25 травня 2026 р. 10:43

25 травня 2026 р. 10:43

До Бердичева прилетіла «Ластівка» Ренати Терези Корек . Польська письменниця презентувала у молодіжно-волонтерському центрі «М-Формація» двомовну поетичну збірку «Wojenna jaskółka».

• Особлива зустріч-відкриття
• Рената Тереза Корек: «Ці і моя війна. Серцем я з вами…»
• «Воєнна ластівка»: між болем та надією

Травнева подія проходила у форматі міжнародного телемосту. Директорка  Центру культури у місті Trzebiatów, письменниця Рената Тереза Корек ( Renata Teresa Korek ) читала свої вірші у Бердичеві. По інший бік екрану звучав переклад на українську мову Олени Степанюк ( Olena Inozemka ), яка працює у Національній бібліотеці Франції. Передмову до видання написали наші співвітчизниці — поетеса Марія Людкевич та науковиця й письменниця Наталя Марченко , післяслово — польський журналіст, есеїст українського походження Богдан Твердохліб ( Bogdan Twardochleb ).

Особлива зустріч-відкриття

Директорка Публічної бібліотеки з філіями Бердичівської міської територіальної громади Тетяна Кущук представила гості візитівку нашого міста, де переплітаються українська, польська та єврейська культури,  передавши його дух та особливий колорит, і запевнила: «Ніде у світі немає такого «Глобуса», як Бердичівський, що на Центральній площі. Варто прикласти руку та задумати бажання, куди б хотілося помандрувати. Обов’язково здійсниться!»

Відвідувачі «М-Формації» почули емоційну розповідь про Ренату Терезу Корек — «особливу жінку з величезною харизмою, справжню агентку культурних змін, котра бере участь у різних літературних проєктах, авторку багатьох наукових публікацій, оповідань та поезій, а також — творів для дітей, громадську діячку, яка має високі державні нагороди» .

Renata Teresa Korek ініціювала чимало ініціатив, що передають самобутню атмосферу її рідного міста і формують ідентичність тамтешніх жителів. Серед найвідоміших — «Зустріч чотирьох свічок», фестиваль «Сусіди», свято писанок та різні літературні події. Вони роблять Trzebiatów прикладом симбіозу мешканців, різних за національністю та релігійними поглядами.

Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, Польща однією із перших країн простягнула руку допомоги українцям. Renata Teresa Korek не могла не відгукнутися на страшну трагедію і стала писати про драматичні події з болем у серці та великою надією на світлі часи, на повернення миру. Її вірші — поетична рефлексія війни, щемлива історія про біженців, зламані людські долі. В них — сила співчуття, глибока людяність і тонкий ліризм. «Воєнна ластівка»  — збірка-білінгва, яка об’єднує понад 40 віршів, сповнених тривоги, суму та гніву, осяяних світлом, що підтримує в темні часи.

Рената Тереза Корек: «Ці і моя війна. Серцем я з вами…»

Рената Тереза Корек має чимало друзів в Україні, зокрема — у Львові. Львівська обласна бібліотека для дітей та Trzebiatowski Ośrodek Kultury Pałac реалізують спільний міжнародний проєкт «Лео і книжкова фабрика». У його межах відбуваються творчі зустрічі, презентації і майстер-класи. Добра подруга польської письменниці — заступниця директорки Львівської обласної бібліотеки для дітей Лариса Лугова .

Рената Тереса Корек та її дочка Аліція Корек у перші дні війни взялися за перо та почали писати вірші про жахи лихоліття. У Рівному вийшла друком збірка «Ars Translatorica» (2023, VIII випуск), в якій є переклади з польської їхніх творів. Літературний часопис Zeszyty Literackie, що виходить у Парижі, публікує вірші польських поетів, котрі гостро відреагували на російську агресію.

Поезія Ренати Терези Корек про війну є частиною  проєкту, що з’явився після повномасштабного вторгнення. Тоді у Познані виникла ідея видати альманах польських поетів, присвячений подіям в Україні. Він містить 70 поезій  від 20 авторів.

Побувавши у Бердичеві, Рената Тереза Корек стала його частиною. «У важкі часи я маю бути з вами, з українцями . — спілкувалася письменниця з учасниками зустрічі. — Коли  гинуть люди, руйнуються міста, це важко ігнорувати. Побачене по телевізору справило на мене глибоке враження і стало поштовхом до написання віршів. Поляки відкрили свої серця українцям, і я хотіла б, щоб ця книга допомогла побудувати добрі стосунки. Знаю багатьох українців і таким чином хочу висловити їм свою підтримку. Презентація книги — особливий момент, промоція, емоційна взаємодія, живий діалог. Потрібно будувати культурні мости через мистецькі проєкти ».

У мами польської гості, котра була вчителькою і писала вірші, — українське коріння. Рената Тереза Корек веде етнографічні дослідження і мріє у майбутньому пожити певний час у нашій країні, в середовищі особливих, цікавих людей.

У її рідному містечку Trzebiatów неподалік Балтійського моря не лунають звуки війни, але письменниця відчуває їх серцем:

Я волаю про допомогу для тих, хто гине на наших очах,
хто п’є полин гіркої безнадії.
Родюча Україно, по твоїх полях серед жовтогарячих соняшників
мчить навмання недоля…

«Воєнна ластівка»: між болем та надією

На зустрічі в «М-Формації» звучали  поезії. Вірші польською мовою читала Рената Тереза Корек , українською — перекладачка Олена Степанюк , яка приєдналася до розмови у форматі телемосту. До війни вона  очолювала відділ документів іноземними мовами Дніпровської Центральної міської бібліотеки, нині працює у Національній бібліотеці Франції. Постійно підтримує молодіжно-волонтерський центрі «М-Формація» Бердичева. У розмові взяли участь місцеві перекладачки — педагоги Ірина Лесько та Діана Мовчан . Вірші «Колискова», «Дитячий хрестовий похід», «Що жінка шукає у руїнах?», «Записи із засипаного підвалу», «Телефон», «Молитва за мир» — гіркота втрат, незламність духу, могутня сила і віра у перемогу — болісна хроніка нашого часу, спільна пам’ять, проміння надії… Неможливо слухати без сліз: «Не плач, прийдешній день принесе добрі новини…» , «Мати, взята до небес, мати дітей війни…» , «Але ракети вдавали байдужість…» , «Списані стіни — щоденник останніх днів» , «Благословення — свіжому хлібу і чистій воді» …

Коли Рената Тереза Корек їхала Україною в потягу, сталася зустріч із військовим, котрий прямував на Покровський напрямок, — 27-річним майором, спортсменом, переможцем різних змагань із рукопашного бою. Розмовляли кілька годин… Невипадкова зустріч…

Гостя передала міській книгозбірні примірники книг — поетичної та дитячої — і подарунки: карту свого міста,  сувеніри, канцтовари та солодощі. І, звичайно, у бібліотеці оселився іграшковий слон — символ Trzebiatów, що увічнений у статуї на ринковій площі.

Чому збірка носить таку назву — «Воєнна ластівка»? У місті, де живе гостя з Польщі, пташка звила гніздечко за вікном її оселі. І щовесни ластівки знову щебечуть… Письменниця вірить: в Україні, де гарчать ворожі літаки, що несуть смерть і сіють по землі пожежі, настане спокій, щасливі часи повернуться…

Єдність сильніша за будь-які випробування, світло подолає темряву, добро — зло, мир розквітне в Україні, і з серця линутимуть пісенні рядки:

Ластівка під дахом,
Ластівка в віконці,
Мир принесла птаха,
Встало волі сонце…

Вікторія Кучерява

БІЛЬШЕ ФОТО

Житомирські