Від «цілющого повітря» до русифікації: навіщо насправді Російська імперія поставила пам’ятник Пушкіну в Житомирі

30 травня 2026 р. 16:33

30 травня 2026 р. 16:33

Історія встановлення пам’ятника російському поету Олександру Пушкіну в Житомирі знову стала предметом активного обговорення серед містян та краєзнавців. Завдяки віднайденим архівним статтям сучасники можуть детально відтворити масштабну церемонію, яка відбулася наприкінці ХІХ століття, та проаналізувати її справжні політичні мотиви.

«Пушкінські дні»: як проходила церемонія відкриття у 1899 році

Житомирянин Вадим Острогляд опублікував переклад тогочасної газетної статті «Пушкінські дні у Житомирі», яка докладно описує події 26 травня 1899 року. Саме цього дня, з нагоди сторіччя від дня народження поета, на Першому бульварі відбулося урочисте відкриття монумента. Згідно з архівом, Бердичівська та Садова вулиці були переповнені народом ще задовго до початку дійства.

Церемонія відзначалася надзвичайною мілітаризацією. Як зазначається у статті, до 12-ї години на вулиці вишикувалися війська місцевого гарнізону та ратники ополчення. Праворуч бульвару стояли 17-й піхотний Архангелогородський полк та частина 19-го піхотного Костромського полку. Ліворуч розмістилися решта Костромського полку та весь 20-й піхотний Галицький полк. Навпроти пам’ятника розташували учнів міських училищ, школярів із села Станішівки та дітей із сирітського притулку.

Саме відкриття розпочалося з прибуття архієпископа волинського і житомирського Модеста, який провів богослужіння за участю архієрейського хору. Після літії з погруддя зняли покривало, а військовий оркестр виконав гімн на честь поета.

Далі розпочалося покладання вінків:

• Першою йшла депутація від міста з вінком у формі ліри та написом «від мешканців міста Житомира».
• Другий вінок поклало місцеве дворянство.
• Третім став вінок від військового відомства, який поклали начальник 5-ї дивізії генерал-лейтенант князь Туманов, командир бригади генерал-майор Байков та начальник штабу полковник Рагоза.
• Долучилися також представники судового відомства, навчальних закладів та польського товариства.

Завершилося свято урочистим парадом військ, які пройшли повз монумент церемоніальним маршем. За словами Вадима Острогляда, до 1917 року такі пам’ятники були рідкістю і ставилися за ініціативи інтелігенції на зібрані кошти, тоді як масово їх почала насаджувати вже радянська влада в ідеологічних цілях.

Демографія та русифікація: для кого насправді ставили пам’ятник

Помпезність церемонії навколо поета, який ніколи не бував у Житомирі, викликає запитання у сучасників. Краєзнавець Валерій Рижков зауважує, що у такий спосіб імперія маркувала свою присутність.

«За переписом 1897 року ті, хто говорив «великоруською» складали в Житомирі щось 25%… А в губернії лише 3,5%. Військові. Чиновники. Ще старовіри… В «панів» мусила перейти на панську мову [навіть прислуга]», — наголошує Рижков.

Інші учасники дискусії підтверджують цю думку. В’ячеслав Дехтієвський пояснює, що тоді Житомир активно розбудовувався як губернський центр Російської імперії. З Росії масово завозили адміністраторів, військових та робітників для залізниці разом із їхніми сім’ями.

«От для них і створювалась атмосфера руского міра… Житомир був також центром обрусіння краю», — додає Дехтієвський, підкреслюючи, що ставлення до місцевого українського населення залишалося зверхнім.

Ще одну цікаву деталь наводить Степан Балацький . За його словами, відставні московські чиновники та військові масово скуповували маєтки у Житомирі через місцеве повітря, яке вважалося цілющим для хворих на туберкульоз та інші легеневі хвороби. Тож монумент Пушкіну слугував культурним якорем для цієї завезеної російської еліти.

Уряд дозволив демонтувати пам’ятники Пушкіну, Щорсу та іншим російським і радянським діячам

Велика Бердичівська у Житомирі до демонтажу погруддя Пушкіну (ФОТО)

Житомирські