На Житомирщині руйнується палац ХІХ століття: місцеві розтягують маєток на цеглу

31 травня 2026 р. 19:12

31 травня 2026 р. 19:12

У селі Бровки Перші на Житомирщині доживають свої останні дні руїни палацу, який ще якихось два десятиліття тому мав дах, вікна та цілком впізнавані риси величної шляхетної садиби. Сьогодні від колишнього маєтку Сцибор-Рильських залишилися лише уламки стін, частина колон та фрагменти фасаду, які невблаганно зникають під дощами, дикою рослинністю й, що найгірше, людською байдужістю.

Колись це була одна з найпомітніших панських резиденцій регіону, що належала родині Сцибор-Рильських — далеким родичам видатного українського поета Максима Рильського . Будівля змогла пережити буремні революції, радянський період і десятиліття використання як школи. Але вона не змогла пережити сучасної покинутості.

Від повітового судді до останніх поміщиків

Історія Бровок Перших нерозривно пов’язана зі старовинною шляхетською родиною герба Остоя. Маєток належав їм щонайменше з XVIII століття, а сам палац остаточно сформувався у другій половині XIX століття.

З 1834 року селом володів Діонизій-Каетан Сцибор-Рильський — двоюрідний брат Теодора Рильського (прадіда поета Максима Рильського) . Сім’я мала неабиякий вплив на Правобережжі. Діонизій навіть обіймав посаду сквирського повітового судді, куди його обирало місцеве дворянство. Бровки Перші тоді процвітали: відомо, що у 1870 році тут проживали понад 700 православних мешканців і кілька десятків католиків.

Останніми власниками маєтку до революційних подій 1917–1918 років були Оскар Сцибор-Рильський та його дружина Марія Раціборовська. Саме з Оскаром пов’язана найвідоміша місцева легенда, яка живе тут уже понад сто років.

Легенда про підземелля та порятунок палацу

За місцевими переказами, коли після революції до палацу прийшли селяни та робітники з вимогою віддати поміщицьке майно, Оскар не став чинити жодного опору. Він вийшов до розлюченого натовпу на ґанок і попросив лише про одне — не руйнувати родинний будинок, а використати його для потреб громади. Наприклад, облаштувати там школу.

Після цих слів господар повернувся всередину палацу, і більше його ніхто ніколи не бачив. Старожили розповідають, що в садибі існував розгалужений підземний хід, який вів далеко за межі маєтку. Нібито саме цим тунелем Оскар Сцибор-Рильський непомітно втік на околицю села, де на нього вже чекала запряжена карета.

Найбільша іронія історії полягає в тому, що революціонери дійсно дотрималися слова. Будівлю націоналізували, але не знищили — у палаці десятиліттями діяла школа. Саме завдяки дитячим голосам у цих стінах садиба довго залишалася житловою та підтримувалася у нормальному стані.

Архітектура, яку ми втрачаємо

Старі фотографії початку ХХ століття демонструють акуратну дворянську резиденцію із симетричним плануванням. Головною візуальною домінантою будівлі був масивний портик із шістьма колонами, що завершувався трикутним фронтоном. Навколо палацу був розбитий чудовий парк.

Ще у 2007 році будівля мала перекриття, вікна та двері. Проте фатальний відлік розпочався, коли школа переїхала у нове приміщення. Палац залишився порожнім — без охорони та консервації. Сьогодні, у 2025–2026 роках, ситуація стала критичною. Будівля перетворилася на аварійний об’єкт, дах повністю втрачено, фасади обсипаються, а територія настільки заросла чагарниками, що колишню велич важко роздивитися навіть зблизька.

Місцеві краєзнавці б’ють на сполох: пам’ятку роками безкарно розтягують на будматеріали та цеглу. Якщо ситуація не зміниться, незабаром від колишнього палацу залишиться лише купа будівельного сміття.

Туристичний маршрут

Попри сумний стан, руїни палацу Сцибор-Рильських залишаються надзвичайно атмосферним місцем для фотографів та поціновувачів закинутої історії. Оскільки Бровки Перші розташовані неподалік Андрушівки та Бердичева, поїздку сюди можна поєднати з відвідинами інших пам’яток:

• Палацу Терещенків (м. Андрушівка);
• Історичного центру Бердичева та монастиря Босих кармелітів;
• Інших старовинних поліських садиб регіону.

Варто пам’ятати: офіційного режиму роботи тут немає, територія є відкритими руїнами. Заходити всередину вкрай небезпечно через загрозу обвалу конструкцій.

За матеріалами: Polissya.today

Житомирські