Книга, яка змусила мене співчувати чортам

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Книга, яка змусила мене співчувати чортам

01 червня 2026 р. 20:16

01 червня 2026 р. 20:16

На чорному-пречорному континенті, в чорній-пречорній країні кояться чорні-пречорні справи за участі таких істот, що нічні кошмари нервово курять осторонь.

Щойно ви прочитали спойлер до “Чортів” Джо Аберкромбі.

Мушу зазначити, що на сьогоднішній день Аберкромбі – мій краш, єдиний і неповторний, коханий автор на всі часи. На жаль, такий стан речей чомусь завжди тимчасовий, тому насолоджуюсь його книгами по повній, поки не почне нудити.

Саме завдяки “Чортам” в мене зав’язалися стосунки з цим британським автором. Тож я ще не раз повернуся до його книг. А сьогодні мова піде виключно про “Чортів”.

Коротко кажучи, це історія загону чудовиськ, виродків і приречених на смерть покидьків, яких відправляють виконати майже самогубну місію. Звучить як погана ідея. Насправді все набагато гірше, ніж виглядає.

Якщо вам здається, що новин про обстріли, потоків лайна з боліт і загального безумства навколо недостатньо — вам просто життєво необхідні ті “Чорти”. Вам стане втіхою знання, що завжди є куди гірше.

Суцільний безпросвіт, абсолютно безнадійна місія, малоприємні, місцями відразливі герої, які вибираються з однієї жахливо-кривавої халепи, щоб одразу опинитися в ще гіршому становищі. Автор буквально продихнути не дає ні персонажам, ні читачеві.

Море адреналіну і прискорене серцебиття гарантовані. Це при тому, що зважаючи на огидність персонажів, емпатії та співчуття вони майже не викликають. Майже.

Головні герої — засранці. Жоден із них доброго слова не вартий. Після знайомства з такими просто радієш, що серед твого оточення аж настільки зашкварних виродків немає.

І по-перше – ці істоти не зовсім люди. А по-друге, як сказано в Аберкромбі: “But he’s from England.” – “They’re all devils there.”

Так, тут купа неочевидного британського гумору, де автор потішається над дивацтвами англійців, та й не тільки. І все це щедро приправлене багном, лайном, блювотою, нутрощами неіснуючих створінь та сексуальними сценами, після яких хочеться не зітхати від пристрасті, а ретельно помити руки. Можна тільки поспівчувати людині, в голові якої народжуються всі ці мерзотно-жахливі картини. І подивуватися на себе – якого біса я закопалася в усе це по самі вуха і не можу відірватися?

Бо Джо Аберкромбі влаштовує своїм героям такі собі “американські гірки”, і читач несеться разом з ними. Внутрішня дитина вищить від захвату, здоровий глузд наказує зійти при першій-ліпшій нагоді і випити хоча б валеріани. При цьому пальці гортають сторінку за сторінкою, очі не відриваються від рядків, і ти розумієш, що вмреш, якщо не дізнаєшся, чим там все закінчилося. Але проблема в тому, що там нічого не закінчується остаточно.

Якщо шукаєте казочку на ніч для дитини — проходьте повз.

Якщо хочете провести кілька вечорів у компанії чортів, виродків, монстрів і людей, які часто гірші за монстрів, — ласкаво просимо до Джо Аберкромбі.

ДІАНА МІНАЄВА

Страшенно нудні детективи з потужним заспокійливим ефектом