Через 5 років прокуратура згадала за борги забудовників до бюджету Бердичева

08 червня 2026 р. 13:07

08 червня 2026 р. 13:07

Мова йде про так звану пайову участь. Це фінансовий або натуральний внесок забудовника комерційної нерухомості в розвиток інфраструктури міста. Раніше він був обумовлений нормою закону про регулювання містобудівної діяльності, але в 2020 році цю статтю вилучили.

В Бердичеві за останні роки було введено в експлуатацію декілька об’єктів такої нерухомості, але при їх здачі міська рада вже не вимагала платити кошти до бюджету, адже відповідна норма була скасована.

Та пройшло 5 років, і десь хтось з прокурорів вчитався у букви та коми змін до містобудівного закону, а особливо до його перехідних положень. І по всій країні прокуратури почали подавати позови про сплати до бюджету «безпідставно збережених коштів пайової участі» щодо тих підприємців, які розпочали будівництво ще за дії вищевказаної норми.

Бердичівська прокуратура теж оперативно підняла документи про введення в експлуатацію об’єктів в місті та почала подавати до суду позови в інтересах міської ради. Зокрема, це стосувалось мийки в районі колишнього шкіроб’єднання, торгового центру на Червоній горі, магазину в районі м’ясокомбінату та ще декількох об’єктів місцевих підприємців.

В Бердичівському суді відбулось вже кілька, в основному, підготовчих засідань щодо розгляду цих позовів. Так, на минулому тижні в суд не прийшла власниця автомийки, а власник торгового центру на Червоній горі попросив перенести слухання справи, щоб вивчити надані документи.

Сьогодні відбулось продовження цього слухання в якому виявилось чимало цікавих фактів. В позові до нього прокурори вимагають сплати основної частини пайової участі в розмірі 104 тисячі гривень та пені та інфляційної складової в розмірі майже 80 тисяч.

Олександр Івасенко ( а саме він з дружиною збудував торговий центр, в якому нині розташовується супермаркет «Траш» та ряд інших магазинів, не заперечив на суді вимогу оплатити основну частину, але категорично не згоден з нарахованими «відсотками». Він повідомив суд, що відразу після отримання позову пішов до міськвиконкому та запропонував заплатити кошти пайової участі. Але там відповіли, що не знають тепер як це зробити. Мовляв, договір заднім числом не укладеш, а сьогоднішнє законодавство не вимагає такої оплати. Свого юриста у департаменті архітектури немає, а юрвідділ виконкому теж не зміг сформулювати вирішення колізії.

Саме тому відповідач наполіг на тому, щоб суддя ухвалила рішення про обов’язкову присутність в наступному засіданні представників виконкому, які написали заяву про слухання без їх участі. А ще суддя запропонувала прокурорці зняти вимоги щодо «відсотків» та вирішити спір в позасудовому порядку, адже підприємець не відмовляється оплатити основну частину внесків. Але молода прокурорка не пристала на цю пропозицію.

Олександр Івасенко розповів журналісту, що він не проти заплатити до міського бюджету, адже розуміє, що рідне місто живе і розвивається саме за допомогою таких як він підприємців. Більше того, п’ять років тому, коли стало відомо, що пайову участь скасовано, на прохання мера він надав чималу натуральну допомогу (щебінь та інші матеріали) для благоустрою мікрорайону, і не шкодує про це.

Перед засіданням він вивчив аналогічні справи по Україні, і вони виявились двох типів. Якщо позови подавали міські ради, то вони вимагали оплати лише основної частини боргу, а якщо подавали прокуратури, то вони ще «довішували» чималі суми інфляційних втрат. Тож він вважає, що саме бездіяльність міської ради призвела до такої ситуації.

Будемо і надалі слідкувати за цими справами і лише тоді стане зрозумілим, чи будуть відрізнятись рішення бердичівських суддів від інших подібних ухвал.

Житомирські