177 років від дня народження Олени Пчілки: згадуємо її волинський період

Категорії

Світ Економіка Війна Технології Наука Авто Спорт Здоров'я Шоу-Бізнес Пізнавально Політика

Вінницькі Волинські Дніпровські Донецькі Житомирські Закарпатські Запорізькі Івано-Франківські Київські Кропивницькі Кримські Луганські Львівські Миколаївські Одеські Полтавські Рівненські Сумські Тернопільські Харківські Херсонські Хмельницькі Черкаські Чернігівські Чернівецькі

Погода

Київ

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

177 років від дня народження Олени Пчілки: згадуємо її волинський період

30 червня 2026 р. 13:46

30 червня 2026 р. 13:46

Значна частина життя Олени Пчілки була пов'язана з Волинню, про що вона детально розповідала у своїй Автобіографії. За її спогадами, у 1868 році, після одруження з П. Косачем, вона переїхала до Звягеля (нині Новоград-Волинський), де її чоловік обіймав посаду “Председателя с’єзда мирових посередників”. «Ще в гурті брата Михайла я захопилася етнографією. Цей нахил до записів етнографічних я привезла з собою у Звяглі», – писала Олена Пчілка. Вона зізнавалася, що «Вся ця країна, а особливо той куточок – Звягельщина, просто чарували мене». Перше знайомство зі Звягельщиною виявило для неї глибоку особливість регіону: «мова волиняків здалась мені розкішною, чарівною». Хоча в ній були відмінності від її рідної Полтавщини, ці мовні властивості часто особливо подобалися письменниці. Інші аспекти волинського побуту також живили її етнографічне захоплення, зокрема вишивки. «Це був для мене непочатий край», – зазначала Олена Пчілка. Саме з цього зацікавлення волинською орнаментикою виникла її перша наукова праця – «величезна праця під назвою: “Український орнамент”», яка побачила світ у 1876 році. Усі попередні роки перебування на Волині були присвячені збиранню матеріалів для цієї роботи. Після приїзду до Звягеля вона швидко знайшла близьких приятелів, які допомагали у збиранні словесних етнографічних матеріалів. «Два лірники так добре познайомилися зі мною, що вже зовсім не боялися приходити додому до нас переказувати свої пісні. Була в мене теж така собі бабуся Коржинська – це ходячий великий збірник усяких народніх переказів», – згадувала вона. Зібрані на Волині матеріали Олена Пчілка активно надавала для використання: «багато я давала використовувати братові Михайлові і його приятелям для збірок і окремих наукових розвідок». Вона також передала «величезного музичного матеріялу Миколі Віталієвичу Лисенкові», який, за її словами, «знаходив у моїх передачах дуже цікаві для себе речі!» Серед її ініціатив у Звягелі був початок «Общественной бібліотеки», що складалася виключно з українських книжок. «Невеличка вона була, та тішила тим, що виключно була українська», – підкреслювала Олена Пчілка. У 1879 році родина переїхала до Луцька, що, за словами письменниці, «порвала таким чином моя дружба зі Звяглем». Спогади про щасливі часи, проведені у Звягелі, цьому «щасливому для неї куточку Волині», Олена Пчілка пізніше відтворила у своїй поезії «Волинські спогади».