Херсонська "Аделаїда" на Поліссі: від втрат до європейських стандартів у картоплярстві

03 липня 2026 р. 17:32

03 липня 2026 р. 17:32

На полі поблизу села Тупальці, що на Звягельщині, 3 липня відбувся практичний фінал заходу, який зібрав аграріїв, чиновників та європейських фахівців. Учасники спостерігали, як під водяними дугами поливальної машини інспектор фітосанітарної служби відбирає зразки картоплі для лабораторного дослідження. Ця подія була присвячена трьом конкретним напрямкам – переробці, водній меліорації та фітосанітарії, які є фундаментальними для просування української картоплі на ринки Європейського Союзу. Господарством, що приймало всіх, стала "Аделаїда", яка розпочинала свою діяльність на нині окупованій Херсонщині. Захід під назвою «Сучасне картоплярство: водна меліорація, фітосанітарні вимоги та стан сектору» проходив у селі Тупальці. За одним столом обговорювали питання представники влади, Держпродспоживслужби, три фахівчині Державної служби захисту рослин Латвії, дослідники Київської школи економіки та галузева асоціація. **Господарство, що об'єднало два регіони** Засновник "Аделаїди" Сергій Рибалко розповів гостям про історію підприємства. Він разом із дружиною Оленою заснував господарство 25 серпня 1992 року в селі Чулаківка на Скадовщині. Згодом воно розрослося до двох підрозділів: херсонського на 2 800 гектарів та житомирської філії на 2 750 гектарів. Обидва спеціалізуються на вирощуванні насіннєвої, столової та промислової картоплі. 24 лютого 2022 року херсонський підрозділ опинився під окупацією. Там залишилися два картоплесховища місткістю 17 000 тонн, 1 505 гектарів відновленого зрошення, а також більшість техніки та обладнання. Балансова вартість збитків оцінюється у 256 мільйонів гривень. «Ми починали на Херсонщині 1992 року, і сьогодні там окупація – зруйновані сховища, втрачена техніка, збитки на 256 мільйонів, – розповів Сергій Рибалко. – Але ми перевезли людей на Житомирщину, дали їм роботу й житло і не спинилися. Херсонщина – це наша земля, і ми туди повертаємось». Разом із господарством на Полісся переїхала 21 родина працівників з окупованих територій. **Напрямок перший: переробка** За роки роботи на Поліссі "Аделаїда" інвестувала у свою філію 203 мільйони гривень. Найбільш помітними є досягнення у сфері переробки. У 2024 році тут було зведено картоплесховище на 10 000 тонн, яке займає площу 5 305 квадратних метрів. Воно має сім камер зберігання та енергоощадну вентиляцію з низькочастотним пуском. Будівництво розпочалося 1 травня 2024 року за підтримки Укрексімбанку в рамках програми «5-7-9» і тривало чотири місяці, коштувавши 88 мільйонів гривень. Наступного року (тобто у 2025 році) при сховищі запрацював переробний цех, оснащений нідерландським обладнанням MARCELISSEN. Його потужність також становить 10 000 тонн: картопля очищається та вакуумно пакується у шість видів продукції. Цех працює у дві зміни, створивши 23 нових робочих місця для громади. Про виробничий цикл гостям розповідав Віктор Рибалко, відповідальний за виробництво в господарстві. «Ми ведемо повний цикл – від поля до вакуумної упаковки, – пояснив він. – Сховище на десять тисяч тонн і переробний цех дають змогу не просто зберігати картоплю, а готувати з неї шість видів продукції. Вирощуємо насіннєву, столову і промислову – і кожна зі своїм покупцем». Ці дані підтверджуються цифрами збуту. У 2026 році господарство обробляє 780 гектарів, з яких 630 – під зрошенням. Насіннєву картоплю купують малі та середні виробники, столова постачається до бюджетних установ та ритейлу, а промислова йде на переробку. Серед покупців – ТМ «Lay's», ТМ «Chipster's», ТОВ «Овочева Скарбниця» та ТМ «Пузата Хата». **Напрямок другий: меліорація** Високий урожай, необхідний для переробки, залежить від стабільного водопостачання. З огляду на це, 9 лютого 2023 року господарство заснувало Організацію водокористувачів «Лесині Джерела». Це перша ОВК на Поліссі та перша, створена в зоні осушення. Особливості водної меліорації на Житомирщині та досвід реконструкції систем розкрила голова ОВК Олеся Точицька. «Полісся – складна зона: тут земля то залита водою, то пересихає, – зазначила Олеся Точицька. – Наша система працює на двобічне регулювання – і осушує, і зрошує. Ми першими на Поліссі створили організацію водокористувачів і довели, що меліорацію можна відновити й керувати нею просто з поля». Ставши субгрантоодержувачем Програми АГРО, ОВК отримала екскаватор-навантажувач, телескопічний навантажувач, п'ять котушкових зрошувальних машин, 2 500 метрів трубопроводу та десять комплектів тензіометрів з дистанційною передачею даних. На сьогодні система охоплює понад 4 197 гектарів. Наступним спільним кроком ФГ та ОВК є локальне водонакопичення для більш раціонального використання води в умовах зміни клімату. **Напрямок третій: фітосанітарія** Третій напрямок є критично важливим, адже без нього перші два не дозволять експортувати картоплю за кордон. Про фітосанітарні вимоги розповідали представниці Державної служби захисту рослин Латвії: Агіта Ренце, Гуніта Шкупеле та Саніта Ванадзіня. Картопля є вразливою культурою, якій загрожує понад 60 видів шкідників і переносників вірусів, а також близько 80 хвороб. Найбільш небезпечною категорією є карантинні організми: рак картоплі, збудник якого може жити в ґрунті десятиліттями; золотиста картопляна нематода, цисти якої зберігаються понад 20 років; та картопляна міль, здатна знищити врожай вже у сховищі. Саме через їхню присутність на території України Регламент ЄС 2019/2072 фактично закриває європейський ринок для української картоплі. Щоб усунути цей бар'єр, виробник повинен роками доводити відсутність перелічених шкідливих організмів на своїх полях, підкріплюючи це документально. Після цього європейські інспектори проводять перевірку безпосередньо в Україні. Законодавчу базу Україна вже адаптувала: станом на 2021 рік було імплементовано шість фітосанітарних євродиректив у картоплярстві. Залишається технічне підтвердження на місцях. Ключова ідея, що прозвучала на заході, полягала в тому, що інспектор і виробник є партнерами, а не опонентами. Для виробника на кону стоїть репутація та доступ до ринку, тоді як завдання інспектора – не «зловити», а забезпечити відповідність українського насіння стандартам. Це було наочно продемонстровано не за столом переговорів, а безпосередньо в полі, де учасники спостерігали за процесом відбору зразків інспектором для лабораторного тестування на шкідливі організми. **Замість підсумку** Переробка, вода та фітосанітарія – це три окремі, але взаємопов'язані складові, які ведуть до однієї мети: можливості продавати українську картоплю не лише на внутрішньому, а й на європейському ринку. Дослідники Київської школи економіки Павло Мартишев та Артур Бурак доповнили обговорення економічним виміром, представивши звіт про споживчу політику щодо картоплі, підготовлений за сприяння Королівства Нідерландів. Головна ж історія цього заходу – про господарство, яке, втративши майже все на своїй рідній землі, зуміло відновитися та розбудуватися на Поліссі.

Житомирські