Житомир попрощався з Воїном Володимиром Бурківським, який повернувся додому через рік та два місяці після загибелі

06 липня 2026 р. 16:58

06 липня 2026 р. 16:58

Володимир Олександрович Бурківський, який народився 30 січня 1981 року, загинув 23 травня 2025 року, захищаючи Батьківщину. Після тривалого часу, що склав рік і майже два місяці, тіло Героя було доставлено до його рідного Житомира для прощання. Дитинство Володимира пройшло у Житомирі, де він здобував освіту у загальноосвітній школі №15, яка нині функціонує як ліцей №15. З юних років Володимир Бурківський відзначався старанністю, вихованістю та високим інтелектом. Він був врівноваженою та доброзичливою особистістю, добре навчався і завжди виявляв позитив, щирість та впевненість у собі. Його характерною рисою була відсутність прагнення до гучних заяв чи показовості, адже про нього найкраще свідчили його вчинки. Бурківський був надійним товаришем, якого цінували за чесність, порядність та готовність завжди прийти на допомогу. Після завершення шкільної освіти Володимир продовжив навчання у Житомирському комерційному технікумі (нині — ВСП «Житомирський торговельно-економічний фаховий коледж ДТЕУ»), де отримав кваліфікацію товарознавця-комерсанта за спеціальністю «Товарознавство та комерційна діяльність». Він також пройшов строкову військову службу. Згодом здобув повну вищу освіту, ставши спеціалістом з фінансів у Приватному вищому навчальному закладі «Європейський університет». Протягом свого життя Володимир Бурківський працював у різноманітних галузях, включаючи торгівлю, різні підприємства та будівельні майданчики. Він був відомий своєю працьовитістю та відповідальністю, не цурався жодної роботи і завжди виконував її сумлінно та якісно. Серед захоплень Володимира були футбол та шахи. Він любив читати книги та активно цікавився історією як України, так і світу. Його постійне прагнення до нових знань формувало його як людину широкого світогляду. Своє перше і єдине кохання Володимир зустрів ще під час навчання у школі. Згодом вони створили міцну та щасливу родину, виховавши двох синів, які наслідують батька у всьому. Для них він був взірцем мужності, порядності та любові. Володимир був люблячим чоловіком, турботливим батьком та вдячним сином, для якого сім'я становила найбільшу цінність. Він обожнював проводити час із рідними та мріяв разом із ними здійснити навколосвітню подорож. З перших годин повномасштабного вторгнення російських окупантів Володимир Бурківський без вагань став на захист України. Його головною мотивацією було прагнення захистити своїх синів, родину, рідний дім та Батьківщину. Він вірно та віддано виконував свій військовий обов'язок, демонструючи мужність, стійкість та честь, що робило його прикладом для побратимів. Він користувався значним авторитетом та повагою як серед командирів, так і серед товаришів по службі. Його справедливо вважали гідним продовжувачем слави українського воїнства всіх поколінь. За проявлену мужність, стійкість та самовіддані дії під час захисту України Володимир Бурківський був удостоєний відзнаки Президента України «За оборону України». Окрім цього, він отримав численні грамоти, подяки та відзнаки від командування. Володимир Олександрович Бурківський героїчно загинув 23 травня 2025 року, виконуючи бойове завдання із захисту Батьківщини на території Донецької області. Лише через рік і майже два місяці після своєї загибелі Герой повернувся до рідного Житомира «на щиті». У вічній скорботі за Володимиром залишаються його матуся, дружина, сини, а також усі рідні, близькі, друзі та бойові побратими.

Житомирські