У селі Старий Майдан попрощалися з Героєм Леонідом Назаревичем: «Боже, зупини цю війну!»

08 липня 2026 р. 10:32

08 липня 2026 р. 10:32

Війна продовжує забирати життя українських патріотів. Одним із них став 34-річний Леонід Назаревич, уродженець села Старий Майдан, чиє життя обірвалося 29 червня на фронті Дніпропетровщини. Прощальна церемонія з воїном відбулася у його рідному селі у вівторок, 7 липня. Цього дня Старий Майдан був охоплений глибоким сумом: під гуркіт мотоциклів молодих патріотів та плач неба, що зливався з людським горем, громада віддавала останню шану своєму захиснику. Леонід Назаревич народився 22 червня 1992 року в селі Старий Майдан. У 1998 році він розпочав навчання у Старомайданській ЗОШ І-ІІ ступенів. У шкільні роки Леонід виявляв активність та лідерські якості: любив рідне село, піклувався про тварин, захоплювався технікою, завжди був першим, хто брався за висаджування дерев на території школи чи прибирання сільського ставка. Професійну освіту здобув у Пулинському ПТУ, де опанував спеціальність водія-тракториста. У віці 15 років Леонід залишився сиротою після того, як його родина зазнала великої втрати – помер батько Григорій. У 2014 році майбутній воїн одружився з Ольгою, жителькою села Великий Луг. У шлюбі у подружжя народилося двоє синів, яким наразі 10 та 5 років відповідно. З початком повномасштабної війни Леонід Назаревич активно долучився до оборони, ставши одним із перших, хто брав участь у зведенні блокпостів на під’їзді до села. Згодом він прийняв рішення приєднатися до лав Збройних Сил України, вступивши добровольцем 10 жовтня 2022 року. За час служби він побував на численних небезпечних позиціях на передовій, отримував поранення, але після лікування щоразу повертався на поле бою. 16 березня 2024 року Леонід Назаревич був відзначений нагородою Міністерства оборони України «За поранення». Через рік, 3 травня 2025 року, відважному захиснику було вручено нагороду «За мужність». Найбільшу радість воїн відчув три місяці тому, коли дізнався від коханої дружини про народження їхньої третьої дитини – довгоочікуваної донечки. Він неймовірно радів і планував залишити військову службу, щоб повністю присвятити себе родині. Однак цим планам не судилося здійснитися. Сьомого липня село Старий Майдан було охоплене глибоким горем. Цього дня тіло полеглого Героя доставили до рідного дому. Під рев мотоциклів, що символізували останню шану, та під дощем, який ніби оплакував воїна разом з людьми, сотні мешканців громади зібралися, щоб віддати данину поваги мужньому синові України. Щирі співчуття родині висловлювали односельці, військові побратими, старости громади та очільник Курненської сільської ради Леонід Корзун. Леоніда Назаревича поховали з усіма військовими почестями, на його честь пролунав триразовий стрілецький салют. «Боже, зупини цю війну!» – благали рідні біля труни Героя Леоніда Назаревича. – «Скільки ще батьків мають втратити своїх дітей, скільки ще дружин мають стати вдовами, а їхні діти – сиротами?! Господи, змилуйся, хай настане мир і всі захисники живими повернуться до своїх родин…» Коли людина йде з життя, залишається біль. Сумуватиме родина, яка втратила найдорожчу людину. Сумуватимуть друзі, побратими, знайомі. Сумуватиме вся громада. Сумуватиме Україна, за яку Леонід віддав найцінніше – своє життя. Проте є те, чого не здатен забрати час – це пам’ять. Вона житиме у серцях тих, хто знав Героя, хто схиляє голову перед його подвигом, хто пам’ятатиме ціну нашої свободи. Його ім’я назавжди залишиться в історії громади та України. Світла пам’ять Захиснику України!

Житомирські