Житомир провів в останню путь старшого солдата Олександра Галича, який загинув на бойовому завданні від ворожого FPV-дрона

09 липня 2026 р. 18:55

09 липня 2026 р. 18:55

Олександр Олександрович Галич, який народився 10 січня 1999 року і загинув 1 липня 2026 року, походив із села Зелена Поляна Київської області. Він був восьмою дитиною у багатодітній родині. З раннього дитинства Олександр виявляв незалежність, допитливість та жвавий характер. Він прагнув пізнавати нове, не боявся труднощів і завжди наполегливо йшов до своїх цілей. Згодом його родина переїхала до села Давидки на Житомирщині. З 2005 по 2016 рік Олександр навчався у Новорадчанській загальноосвітній школі, де демонстрував особливі здібності до точних наук, зокрема математики. Він неодноразово представляв школу на районних та шкільних предметних олімпіадах, виявляючи високий рівень логічного мислення, наполегливість та цілеспрямованість. Після закінчення школи він здобув професію електрогазозварника та електрозварника на автоматичних і напівавтоматичних машинах у Державному навчальному закладі «Житомирське вище професійно-технічне училище». Свій трудовий шлях Олександр розпочав на підприємстві «Євроголд Індестріз ЛТД» на посаді електрогазозварника, де сумлінно працював до квітня 2023 року. Пізніше він перейшов до ПАТ «Житомирський завод огороджувальних конструкцій», де також зарекомендував себе як відповідальний, працьовитий і надійний фахівець. У лютому 2020 року Олександр зустрів своє кохання – Анастасію, а в липні 2022 року вони створили щасливу сім'ю. Усвідомлюючи всі ризики та небезпеки військової служби, Олександр прийняв свідоме й мужнє рішення. У листопаді 2023 року він підписав контракт і доєднався до лав Збройних Сил України, обравши шлях захисту свого народу. За сумлінне виконання військового обов'язку та особисту мужність, виявлену під час захисту Батьківщини, у червні 2024 року Олександр отримав статус учасника бойових дій та був нагороджений медаллю «Учасник бойових дій». У 2025 році у молодої сім'ї народилася донечка Віра, яка стала для Олександра найбільшою гордістю, натхненням і сенсом життя. Як люблячий батько, він мріяв про її щасливе майбутнє, про мирне дитинство під вільним українським небом. Саме заради цього він мужньо боронив незалежність і свободу рідної України, захищаючи майбутнє всіх українських дітей. Того ж 2025 року Захисник був нагороджений знаком «26 артилерійська бригада», і йому було присвоєно військове звання старшого солдата. За час служби Олександр проявив себе як дисциплінований, професійний і відданий військовослужбовець. Він досконало володів довіреною технікою, постійно підвищував рівень своїх військових знань, удосконалював професійну майстерність, демонстрував високі результати у бойовій та фізичній підготовці. Він користувався заслуженою повагою серед побратимів і командирів. 1 липня 2026 року, під час виконання бойового завдання на вогневій позиції, самохідна артилерійська установка, в якій перебував старший солдат Галич Олександр Олександрович, зазнала прямого ураження ворожим FPV-дроном. Внаслідок цієї ворожої атаки Олександр отримав поранення, несумісні з життям. У вічній скорботі залишилися його дружина з маленькою донечкою, мама, рідні, друзі та бойові побратими.

Житомирські