Колишній промисловий гігант: у Баранівці виставили на продаж частину легендарного фарфорового заводу за 1,4 млн грн

10 липня 2026 р. 11:09

10 липня 2026 р. 11:09

Оголошення про продаж частини колишнього Баранівського фарфорового заводу з'явилося на одному з вебсайтів нерухомості. Майновий комплекс, що колись був складовою промислового гіганта, який забезпечував роботою сотні людей та формував економічне життя Баранівки, оцінено у 1 418 947 гривень. Це підприємство було не просто виробництвом для місцевих жителів, а цілою епохою, пов'язаною зі спогадами, працею та розвитком громади. Детальніше про цю подію інформує «Журнал Житомира». Баранівський фарфоровий завод функціонував понад два століття, протягом яких його продукція здобувала визнання на європейських виставках, отримуючи золоті медалі у Венеції, Римі та Лондоні. Завдяки високій якості, завод мав право маркувати свої вироби державним гербом. Історія заводу розпочалася у 1802 році, коли його заснував француз Михайло Мезер на березі річки Случ. Місце для будівництва було обрано не випадково – тут були виявлені значні поклади каоліну, білої глини, необхідної для виробництва високоякісного фарфору. Вже через 23 роки, у 1825-му, продукція заводу настільки вразила імператора Олександра І, що підприємству було надано право використовувати державний герб на своїх виробах, що на той час вважалося найвищою відзнакою якості. Наприкінці XIX століття завод перейшов у власність грецького підприємця Миколи Гріпарі, який провів модернізацію виробництва та запросив кваліфікованих майстрів з Франції. Це дозволило Баранівській порцеляні завойовувати золоті медалі на міжнародних виставках та здобути широку популярність у всій Європі завдяки своїй витонченості та увазі до деталей. Однак, з часом, енергоємне виробництво стало вимагати значних витрат, обладнання застарівало, а борги накопичувалися. У 2013 році завод офіційно припинив свою діяльність. За спогадами колишніх працівників заводу, основними причинами занепаду стали відсутність ефективного менеджменту, запізнення з модернізацією, а також дії останніх власників, які мали «російський слід» та, ймовірно, мали на меті лише розпродати майно. Цей процес, що включав вивезення обладнання на металобрухт, а також цегли та інших будівельних матеріалів з цехів, активно втілювався в останні роки існування заводу, зокрема за часів президентства Януковича. Наразі, після 13 років простою, майновий комплекс, що в оголошенні названий «із значним потенціалом», виставлено на продаж. Об'єкт розташований на земельній ділянці площею 4 гектари та включає будівлі загальною площею 2 913,65 квадратного метра. До складу комплексу входять виробничі та складські приміщення, двоповерхова адміністративна будівля, а також територія, придатна для подальшого розширення виробничих, логістичних чи складських потужностей. Продавець наголошує на кількох перевагах об'єкта, серед яких: «значний земельний резерв для розширення бізнесу», «готову інфраструктуру», «зручні під'їзні шляхи для вантажного транспорту» та «можливість використання комплексу під виробництво, логістичний центр, деревообробне підприємство, аграрний бізнес або інші комерційні проєкти». В оголошенні також зазначено, що локація «не належить до зон розміщення об'єктів критичної інфраструктури чи стратегічних підприємств», що, на думку продавця, є додатковою привабливістю для потенційних інвесторів. У 1970 році студія «Укртелефільм» (режисер – О. Сінько) створила фільм про Баранівський завод, де демонструвалися найкращі зразки його продукції. Хоча сьогодні завод стоїть у руїнах, його багата спадщина продовжує жити. Музей фарфору у Баранівці зберігає понад 8000 експонатів, серед яких є вироби часів засновника Мезера та власника Гріпарі. Продаж залишків цього легендарного підприємства слугує черговим нагадуванням про долю українських промислових гігантів, які колись були економічною опорою цілих міст, а тепер шукають нового власника та можливість для відродження.

Житомирські