Радомишльщина вшанувала пам'ять морського піхотинця Юрія Кузьменка, який віддав життя за Україну

10 липня 2026 р. 12:55

10 липня 2026 р. 12:55

Десятого липня Радомишльська громада разом із Великорацьким старостинським округом із глибоким сумом провела в останню земну дорогу свого земляка, Захисника України Кузьменка Юрія Костянтиновича. Він був не лише відважним воїном, а й люблячим чоловіком, батьком, сином та вірним другом. Юрій Кузьменко народився 24 квітня 1979 року в селі Велика Рача у багатодітній родині. Його дитинство та юність пройшли в цьому ж селі, де він зростав серед працьовитих і щирих людей. У 1996 році він успішно завершив навчання у Великорачанській загальноосвітній школі. Ті, хто знав Юрія, пам'ятають його як добру, відкриту та життєрадісну особистість. Він завжди знаходив слова підтримки, був готовий прийти на допомогу, мав широке коло друзів і був душею будь-якої компанії. Особливе місце в житті Юрія займав футбол. На спортивних майданчиках, захищаючи честь свого села та району, він демонстрував ті якості, що згодом стали його життєвим кредо: наполегливість, витримку, відповідальність та командний дух. Після школи Юрій здобув професію в Радомишльській школі автомобілістів, а у 1997 році пройшов строкову військову службу. Повернувшись додому, він працював у різних сферах, а згодом знайшов своє покликання у будівництві транспортної інфраструктури. Він створив міцну родину, будував власний дім, був турботливим чоловіком і безмежно любив свою доньку, яка була для нього найбільшою радістю. Коли Україна постала на захист своєї незалежності, Юрій Кузьменко не залишився осторонь. 13 липня 2023 року його було мобілізовано до лав Збройних Сил України. Він служив водієм мінометного взводу мінометної батареї батальйону морської піхоти. Серед побратимів він мав позивний «Дід». Завдяки своїй мужності, витримці та відданості військовій присязі Юрій був удостоєний високої честі – отримав берет кольору морської хвилі. Цей берет є символом сили, стійкості, професіоналізму та братерства українських морських піхотинців. Право його носити мають лише ті військовослужбовці, які успішно пройшли суворі випробування або гідно проявили себе в бойових діях. Він брав участь у боях на найгарячіших ділянках фронту, неодноразово отримував поранення, але після кожного лікування повертався до своїх побратимів. Його поважали за незламний характер, людяність, готовність підтримати товаришів та вірність військовому братерству. За мужність і самовіддану службу його було відзначено державними нагородами. Сімнадцятого червня 2026 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Гусинка Харківської області, Юрій Кузьменко отримав тяжке поранення. Його евакуювали та лікували у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону, де медики до останнього боролися за його життя. Проте, на жаль, 4 липня 2026 року серце Захисника зупинилося. Юрій Кузьменко віддав найцінніше — власне життя — задля свободи України, заради мирного майбутнього своєї доньки, родини, громади та кожного українця. Ми схиляємо голови перед світлою пам'яттю нашого Героя. Його ім'я назавжди буде вписане в історію Великої Рачі, Радомишльської громади та України як символ мужності, честі та самопожертви. Радомишльська міська рада та вся громада висловлюють глибокі співчуття дружині, доньці, батькам, рідним, друзям і побратимам Юрія Кузьменка. Розділяємо ваш невимовний біль і сумуємо разом із вами. Вічна пам'ять і слава Герою України!

Житомирські